Першородний друг чи щось більше ?..

21 частина

С: Так, ти її знаєш?
* Так, попахує горілим тікати чи ні? Ще трішки послухаю і звалю *
Е: Так.
Д: Звідки ти її знаєш???
Е: Вона давно тут?
Д: Я перший спитав.
Е: Якщо хочеш відповіді відповідай першим.. Вибір за тобою.- Деймон мовчав.
С: Приблизно неділю назад. Тепер ти.
Е: Вона наша знайома і близька подруга Клауса, не знаю як, але Клаус їй довіряє він ніколи нікому не довіряв, і вона декілька разів допомагала нашій сім'ї. А тепер спитаю де вона зараз?
С: Пішла на зустріч..
Е:..
☁️Т/і: Чорт він почув мене, а ось тепер час валити!☁️
* Я швидко підбігла до вікна і відкрила його, коли вже збиралася вистрибнути мене різко схватили за руку, розвернувшись я побачила, що це Деймон.. *
Д: Кудись зібралася?
Т/і: Деймон я..- не встигнувши сказати як мені згорнули шию.
* Через деякий час.. Я прокидаюсь в мене трішки мутно в очах, але потім картинка стала чіткою. Я хотіла підняти руки, але це була дуже погана ідея, бо як тільки я дьоргнула руками мені жахливо почало пекти я прошипіла від болю, на роті теж була пов'язка просочена вербеною. Руки в мене були замотані так щоб я не змогла повурухнути пальцями і застосувати заклинання, да і через жахливий біль я цього не змогла б зробити. Почувала себе жахливо хотілося спати, а це означає, що мені кололи вербену. Наді мною стояв Деймон *
Д: Ну привіт сестричко чи тебе тепер називати зрадницею? Як більше подобається? - підійшли Стефан з Елайджою.
Д: А.. Ти ж не можеш говорити в такому разі я зроблю цей вибір за тебе, зрадниця..- мені було жахливо образливо, він навіть і не знає частинки правди. Стефан підійшов близько до мене і зняв пов'язку.
С: Давно ти шпигувала за нами?- я промовчала і повернула голову в бік. Але там як назло стояв Елайджа.
Е: Який план в Клауса? Про що ви з ним говорили?
Д: І як довго ти на нього працюєш?
Д: Якщо не відповісиш буде гірше..- промовчала.
С: Т/і просто дай відповідь.- подумавши я відповіла.
Т/і: Ідіть..До..Дідька!!! Ви нічого не дізнаєтесь! Я ніколи цього б не зробила. Ви справді вважаєте, що я б вам зрадила і почала шпигувати заради Клауса. Якщо ви так вважаєте то я обіцяю вам ви ніколи мене не побачите. Робіть, що хочете але я вам не розповім.- Елайджа подивився на хлопців вони кивнули, він поклав руки на мою голову я одразу зрозуміла, що вони задумали.. Елайджа закрив очі і зосередився, він хотів проникнути до мене в голову, але я цього не хотіла і почала протистояти. Спочатку брикалася і кричала, щоб він не зміг мене взяти, а тоді б він не зміг проникнути в мій розум, але Елайджа був набагато сильніший тому він просто взяв і почав сильніше тримати. І в цьому разі я почала протистояти розумово, закривши очі зосередилася - це було дуже важко і боляче я почала кричати.
С: Що відбувається?!!!
Е: Вона опирається. Мені продовжувати?
С: Так..- Елайджа продовжив, а Стефан прошепотів "Вибач".
* Боролася я з усіх сил, але приблизно через 10 хвилин зламалася, Елайджа був набагато сильніший і шанси в мене були невеликі. Коли я перестала опиратися біль перестав, а він заліз до мене в голову. Дізнавшись все, що йому було потрібно він кивнув їм, що означало я казала правду. *
Т/і: Задоволені?!- злим голосом сказала я. Стефан і Деймон були збентежені.
Т/і: А тепер відпустіть мене.- прошипіла я, вони це зробили.
С: Т/і ми..- я перебила його.
Т/і: Що Стефане??? Не хотіли цього, краще замовкни.- я пішла в кімнату і швидко зібравши речі я спустилася вниз, зібравшись на вихід перед мною став Стефан.
Т/і: Відійди!- злим тоном прошипіла я.
Т/і: Ти знав що так станеться, я бачила що ти вірив мені, але ти вирішив перевірити. А тепер геть з дороги поки я не згорнула тобі шию якщо не гірше!- він не відійшов.
Т/і: Останнє попередження..- я подивилася на нього очами злості і ненависті.
С: Т/і вибач..
Т/і: Серйозно? Ти чудово знав, що я не брешу.- тут приєднався Деймон.
Д: А що? Ти хотіла, щоб ми просто тобі довірилися? Після того як весь цей час нічого не розповідала і робила вигляд що нічого не знаєш? Т/і це і є БРЕХНЯ!!! Ти справді думала, що ми тобі просто повіримо?!!
Т/і: Я ніколи вам не брехала крім цього разу, але ви всеодно погодилася на те щоб Елайджа заліз в мою голову.- світло почало зникати і з'являтися, а лампочки почали коливатися в повітрі.
Д: ТОДІ ПОЯСНИ НАВІЩО ТИ ЦЕ ЗРОБИЛА?!! НАВІЩО ТИ ВЕСЬ ЦЕЙ ЧАС НІЧОГО НЕ РОЗПОВІДАЛА, НАВІЩО ТИ ВЕСЬ ЦЕЙ ЧАС ЯК ТИ КАЖЕШ "МОВЧАЛА" ХОЧА ПО СУТІ ТИ ПРОСТО БРЕХАЛА!!! ПОЯСНИ!!! МИ ОБОВ'ЯЗКОВО ВИСЛУХАЄМО.
Т/і: НАВІЩО?!!ТИ СПРАВДІ ХОЧЕШ ЗНАТИ?!!
Д: Було б дуже чудово якби ти просвітила нас цією інформацією!!!
Т/і: Хочеш правди ось тобі правда! Я мовчала весь цей час тому що він мій друг. Уяви себе на моєму місці? Щоб ти робив? Я впевнена на сто відсотків щоб ти теж мовчав! Тільки проблема в тому що ти не можеш уявити себе на моєму місці, бо ти не хочеш мати хоч якогось друга, ти не підпускаєш до себе майже нікого і в цьому твоя проблема!
Д: Вибач ми зараз говоримо про тебе чи про мої проблеми?!
Т/і: Ні Деймон ми говоримо про нас обох! Наскільки я знаю ви з Аларіком такі собі друзі, повір я багато чого дізналася про вас. Ти не хочеш підпускати до себе когось, бо боїшся що хтось розворушить твої почуття, хоча це давно зробила Єлена! Ось моя думка. І коли ти це зрозумієш і зможеш уявити себе на моєму місці, тоді як це станеться дай знати.
Т/і: Добре я розумію, що у вас на те була реальна причина, тому що я вам брехала, але я знаю, що Стефан точно розумів що я не брешу.- тут я почала трішки заспокоюватися і далі я казала спокійним тоном.
Т/і: І чесно, раз ми вже почали говорити про те що я брехала. То я вам скажу одну річ. Елайджа ще не знайшов те заклинання, що зможе воскресити Єлену і навіть якщо він його знайде не факт, що воно спрацює.
Д: Нам не потрібно буде це заклинання, тому що у нас є Бонні - це наша таємна зброя.- вийшов Елайджа.
Т/і: Оо Елайджо, вирішив вийти. Знаєш щось мені підказує, що ти все продивився в моїй голові і знаєш.
С: Що знає?
Е: Клаус знає і йому це розповіла не Т/і..
Т/і: Ну і що тепер?
Д: Є запасний план
Т/і: Який план? Там де Елайджа вбиває його сам? Пх.. Знаючи Елайджу я впевнена, що він дуже хоче цього зробити, але в кінці кінців він цього не зробить. Це вся моя думка про ваш план.- Я вийшла закинула речі в автівку і поїхала, спочатку не знала куди їхати, але потім мій вибір пав на Нью-Йорк.
Я ввімкнула музики намагаючись забути про це, але зовсім не виходило. Все про що я могла думати так це про ту ситуацію і більше нічого, кожну секунду, хвилину, годину в мене йшли одні й ті ж самі картинки і голоса. Навіть коли я приїхала в Нью-Йорк декілька днів все що в мене було в голові це тільки ці голоса, ці крики, ці люди і як я збираю речі і їду. Потім все пройшло я часто гуляла по місту і розважалася єдине що не давало мені спокій це повідомлення від братів я їх просто прослухувала або продивлялася, а потім забувала. Іноді перший час мені намагалися додзвонитися, але трубки не брала.

І так вже пройшов цілий місяць і я офіційно можу заявити, що я забула про ту ситуацію і тепер мені всеодно. Сьогодні я черговий раз пішла на вулицю відриватися спочатку поїла, потім пішла в клуб.
Т/і: Мені подвійний бурбон будь ласка.
?: Прийнято, зараз буде.- я подивилася по сторонам деякі люди танцювали, інші напивалася, а інші дивилися на виступи в центрі тансполу тут чудово грали музику. Мені подали моє замовлення я випила його. В мене з'явилося дивне передчуття і ні в стакан нічого не підмішували. Мені подзвонили, я не брала трубки, мені подзвонили другий раз, а потім третій, передчуття стало ще сильніше і сильніше я зрозуміла, що трубку потрібно взяти як би мені цього не хотілося.- я розраховувалася за замовлення і вийшла на двір, подивилася вхідний дзвінок, то був Стефан. Я підняла трубку.
Т/і: Чого тобі? По-моєму за весь цей час я ясно дала зрозуміти, що я не хочу говорити.
С: Т/і я знаю, ти зовсім не хочеш слухати, але..- я перебила його.
Т/і: Так, я зовсім не хочу слухати. Так що сенсу в нашій розмові немає. Тому..- він мене перебив.
С: Т/і вислухай!!! Деймона вкусили! Вкусив перевертень вчора вночі.
Т/і: Що?