Першородний друг чи щось більше ?..

67 частина

Т/і: Я і дитина. По більшій частині дитина, бо вона буде найсильнішою істотою, а їм такі потрібні.- я ніяк не заспокоювалася серце билося з кожною секундою швидше.
К: Якась купка хилих відьом не є загрозою. Не хвилюйся так.
Т/і: Ну не знаю..
К:..
Т/і: Ай вони всеодно не зможуть нічого зробити без моєї згоди.
К: Як швидко все вирішилося, і як же ми проведемо залишок дня, а ще два дні я буду вільний..- ми мовчали, пройшло декілька хвилин, а потім я промовила.
Т/і: Клаус, а як ти дивишся на ліс?
* Наступний день, ранок 09:57 *
* Тож Клаус зняв будинок в лісі біля озера.
Краєвид там неймовірний, описати це неможливо. Я встала пізніше за Клауса і пішла робити всі вранішні процедури, а після пішла на кухню, як потім дізналася там був він. *
Т/і: Ти вмієш готувати?!- я була трохи в шоці, бо перший раз бачила Клауса за плитою.
К: Не було нагоди, щоб показати талант
Т/і: Це що виходить самий могутній і непереможний Ніклаус Майклсон готує мені сніданок?
К: Ця акція діє лише для тебе дорогенька, - я широко посміхнулася.
Т/і: Ну що ж дуже вдячна.- підійшла і поцілувала його, а потім ми сіли снідати.
* Буквально через кілька хвилин в мене задзвонив телефон то був Деймон по відеодзвінку, я взяла слухавку. *
Д: Привітик сестричко
Т/і: Привіт, що сталося?
Д: А я вже не можу подзвонити і просто поговорити?
Т/і: Можеш та твоє: " Привітик, сестричко" трішки насторожує.
Д: Не хвилюйся всі в повному складі живі, а ти що робиш?
Т/і: Снідаю
Д: Ну хоча б зголоду не помреш..
Т/і: Ну дякую, це кращі слова, які я чула за цей день.
Д: Завжди звертайся! А що там твій хлопець в мене є причини діставати кілок з піджака?
☁️Т/і: Почалося☁️
Тут Клаус з'явився на камері.
К: І тобі добрий ранок..Друже
Д: З'явився. Сподіваюся добре розчув чи повторити, а то в твоєму то віці?
К: Мій вік, ще ніколи мене не підводив.
Д: Чудово, так що там Т/і? Я отримаю відповідь?
К: Ні, ні, ні, а ну відмотаємо декілька секунд назад. Що ти сказав? Кілок?- Деймон підкосив під дурня і спеціально зробив вигляд, що він нічого не знає.
Д: Ой справді? Мені здається в тебе все таки є проблеми з слухом. Ой поганий зв'язок.. не чую вас.. Я пізніше наберу.- він скинув слухавку.
☁️Т/і: Слів немає, ідіот. Відчуваю, що вони ніколи не помиряться. ☁️
К: Які ще кілки? Ті що з білого дуба?!
Т/і: Вгадав
К: Що вони в них роблять, а ще цікавіше де вони їх взяли?!
Т/і: Нууу..Взяли вони їх в мене, хоча тут краще підійде нагло обчистили мій ящик з колами..
К: Тобто там не один кілок?!!!
Т/і: Два у них, - я бачила, як Клаус ставав с кожною секундою все зліший.
К: Гаразд, а де ти їх взяла, якщо кілки всі були знищені ми самі спалили їх і білий дуб.
Т/і: От бачиш значить, то було не все. Я ще десь сто років назад купила їх у якоїсь відьми. Кілки ніхто не брав, я в ті роки збирала всіляке барахло, майже все у тої відьми викупила, а пізніше дізналася, що ті кілки з білого дубу. Нууу і ось вони у мене.
К:...Ти маєш їх віддати мені
Т/і: Ні, вони в мене чудово зберігалися сто років і знаєш ні один із них ще не використала.
К: Їх потрібно спалити!
Т/і: А якщо Майкл повернеться?!
К: Я убив Майкла!
Т/і: Той що, який раз я вже возкресаю?
Думаєш інші відьми не зможуть зробити теж саме і возкресити Майкла?
К: Якщо ми спалимо кілки буде менше шансів, що нас вб'є Майкл!
Т/і: Ні! Тебе вб'є Майкл!
К: Якщо помру я, помреш і ти, згадай, що було з Фіном і його родословною.- я мелила всяку дурню аби тільки не віддавати кілки. Врешті-решт досварилися до того, що я не віддам йому кілки, бо вони мої, а потім кожен розійшовся по своїм куткам. Я пішла до озера, а Клаус кудись не знаю куди. Вже мабуть пройшла година як я сиділа одна біля озера, погода сьогодні була прохолодна, тому швидко замерзла, та за пледом не пішла, щоб не побачити Клауса, ще й магії, як на зло немає. Я така зла на нього, як він не розуміє, що якщо це моє, то це не значить, що він має повне право його забрати. Ще й Деймон зранку вибісив, якби знала трубку не брала б.
Чи він не розуміє, що Клаус розпитувати буде мене чи йому просто подобається псувати настрій усім? Здається, сюди підходить краще другий варіант. Впевнена зараз і Клаус десь сидить і біситься, що я не погодилась. Я не знаю, що з цим робити все це так різко навалилося смерть, вагітність, заручини, брати, які не можуть змиритися. Ці посилені почуття виводять мене з колії хоча я навіть і не вампір. Одним словом якась веселуха. Не знаю, яка вже година пройшла, та я добре замерзла, може краще все-таки сходити по-тихому до дому. Тут з спини мене приобійняли.
Т/і: Клаус відчепись.- я хотіла вибратись з його рук.
К: Ти замерзла..
Т/і:..
К: Ходімо до дому.
Т/і: Я не хочу, не піду.
К: Т/і..- він бачив по моєму обличчю, що я точно не збираюся йти, тому в наступну секунду він зробив наступне..
К: Гаразд, не хочеш йти кажеш..- він підняв мене на руки і поніс до дому.
Т/і: Ееееееее, я не зрозуміла. Сказала ж, що не хочу! Відпусти!
К: Ти замерзла, захворієш.
Т/і: Блін да відпусти! Клаус!
К:...- ми вже зайшли в дім.
Т/і:....
К: Чому замовчала? Прийшли, а зараз..- я перебила його.
Т/і: Клаус тобі прийдеться реально мене відпустити і зараз. Мене тошнить і я не жартую!- він відпустив мене я швидко побігла до туалету. Мене вирвало і сильно, Клаус тримав моє волосся поки я обіймалася з туалетом.
Через декілька хвилин
Т/і: Все, я думала, що пройшла той період, токсикоз - це повний жах.
Я підійнялася.
К: Все добре?- Клаус схвильовано спитав мене у відповідь я кивнула, а після підійшла до умивальнику і вмилася.
Т/і: Пішли вже все пройшло.- ми вийшли з ванної кімнати.
К: Голодна?
Т/і: Точно ні, зараз тільки чаю вип'ю і все.
* Вечір 20:31 *
* Ми ще раз переговорили на рахунок кілків і вирішили, що краще хай вони будуть у мене. Я пішла переодягнулася у тонку, коротку, облягаючу піжаму, зробила всі вечірні процедури і прийшла в кімнату. *
Т/і: Клаус тобі не здається, що я схудла?
К: Ні, нічого не змінилося, а що?- я дивилася на себе в дзеркалі.
Т/і: Не знаю, якесь дивне відчуття..Ну гаразд нічого, мабуть здалося.
К: Все добре?
Т/і: Так, - ми лягли спати.
* Через декілька днів *