Першородний друг чи щось більше ?..

45 частина

* Наступного дня *
Д: Ти випила кров?
Є: Ні
Д: Що??? Випий зараз немає сенсу тягнути час, Бонні не знайде заклинання, щоб повернути тебе знову в людину. Не плекайте надій.
С: Ще є шанс!
Д: Немає! Якби був сумніваюся тоді що на планеті було б стільки вампірів, відьми взяли б нас під свій контроль. Чудес не буває!
С: Буває, особливо коли за чудеса береться Т/і.
Д: Ми не будемо її зараз втягувати в це. Єдиний вихід це випити кров.
С: Я і не збирався, зараз все на Бонні.
Д: Класс, шукати того що не існує дуже весело..
* І так що ж сталося?
Вчорашній вечір.
Через годину, як Клаус помер ви повернулися додому.
Є: Як Т/і?
С: Паршиво..
Д: Паршиво це ще м'яко сказано. Після того як вона прийшла від Ребекки..ще гірше.
Є: Ви намагалася з нею говорити?
С: Так, та після моєю з Т/і сварки вона мене просто не переносить, що не дивно, а Деймона просто вигнала.
Д: Сестрі зараз потрібна тиша і спокій, краще її поки не чіпати. Вона неймовірно зла на нас, роздратована і розбита.
Є: Серйозно?! І ви хочете просто сидіти і чекати?!!
С: Не хочемо, тільки вона нас відштовхує.
Є: І що з цього?! Я розумію, що Т/і з тих істот, що будуть самі переживати свої проблеми та їй всеодно потрібна підтримка хоч вона цього не розуміє та вона їй потрібна. Я б на вашому місці сходила до неї знову. І краще хай сходить Деймон, бо Стефана вона точно не буде рада бачити.- спустилася Т/і за ще одною пляшкою і за декількома пакетами крові.
Т/і: Чого затихли чи я по вашому вас не чую?! Пліткуйте далі мені всеодно, до речі
Деймон правий.- ти подивилася в холодильник.
Т/і: Класс, ще і кров вчасно закінчилась.
С: Єлена я думаю тобі час додому.
Т/і: Ооо, почалося. Думаєш, що якщо немає крові я не витримаю і 5 хвилин?
Д: Він до того, що ти п'яна і можеш зробити те, що не варто робити.
Т/і: Да я не настільки п'яна, трохи хіба що.
С: Ти випила 10 пляшок міцного бурбону і ще 3 пляшки віскі. Думаю це не трохи.- Єлена сиділа в шоці.
Т/і: Ну то я ж не п'янчуга якась, я оплакую.
С: Не сперечаюсь та щось вчудити п'яною ти можеш.
Є: Мені час..- вона збиралася йти.
Т/і: Знаєш Стефан, ти правий щось вчудити я можу..- я подивилася на Єлену і в наступну секунду в неї згорнулася шия. Вона впала замертво на підлогу.
Т/і: Мінус Аларік.- я пішла.
* За декілька годин до цього Єлена попала в лікарню з ударом голови, рана була тяжка і лікарка прийняла рішення дати її крові вампіра. Тепер вона обертається в вампіра. *
* Нинішній час *
Д: Куди зібралася?
Т/і: Прогулятися.
Д: Кров сьогодні завезуть.
Т/і: Я збираюся просто прогулятися. Без вбивств.- більше не слухаючи Деймона я пішла. Прогулюючись парком я побачила розмову нового мера Містик Фоллс з деякими людьми.
Мер: шерифа Лізз Форбс та Керол Локвуд заарештувати за спільну допомогу вампірам. Вони їх прикривають, при тому у них самих діти чудовиська. У Лізз дочка вампір, а у Керол син гібрид. Обчистити всі будинки та піймати вампірів, а особливо почати з Керолайн Форбс, Тайлера Локвуда та всіх Сальваторе. Розпочати міссію.
?: Прийнято.
Т/і: Дідько!- я швидко дістала телефон і почала набирати Деймона.
Д: Слухаю.- не пройшло і хвилини як в мене щось попало.
Т/і: Вербена!- доза була дуже велика тому я моментально відключилася.
* Через декілька годин *
* Я прокидаюся в очах розмито та через декілька секунд картинка стала чіткою. Перед собою я побачила кімнату забиту з правої та лівої сторони вампірами всі були в клітках і деякі з них ще спали, бачу Стефана з Ребеккою, а навпроти Єлену.
Я була прибита ланцюгами до стіни між двома рядами вампірів і мене занадто сильно напоїли вербеною від чого зробити щось було нереально, а сказати загалом було ціле випробування. З вентиляції йшло повітря наповнене вербеною. Я просто дивилася по сторонах. Більша кількість вампірів вже прокинулася і більшість з них намагалися вибратися та все марно.
С: Ти як?- спитав мене Стефан.
Т/і: Ж..жива. А т..ти?
С: Теж.- я подивилася на замок з клітки Стефана і промовила заклинання, щоб він відчинився та відключилася, не вистачило сил.
* Через деякий час *
Т/і: Ск..скільки я про..пролежала?
С: Не знаю, мабуть декілька годин.- ми сиділи мовчки.
С: Деймон був правий, потрібно було одразу дати тобі крові.- сказав Стефан.
Р: Т/і ти можеш випустити нас?- у відповідь я заперечливо похитала головою.
Р: А якщо хтось дасть свою магію ти ж зможеш випустити нас?- я кивнула.
Р: Гей ти, крайній. Дай їй свою руку, вона зможе випустити нас.- спочатку вампір поряд не хотів та Ребекка була достатньо переконливою і змусила його протягнути руку, він протягнув руку та вона не дотягувала до мене. План провалився, як я не намагалася відстань між руками залишалася. Далі ми сиділи мовчали. Не знаю скільки часу пройшло та Єлені залишалося близько години вона вже лежала на полу ледь-ледь реагуючи. Спочатку Стефан казав їй, що кохає її та шкодує, що не вберіг її. А потім почав шукати спосіб врятувати Єлену.
Стефан почав привертати увагу, щоб прийшли люди і через декілька хвилин прийшов один із мисливців на вампірів.
Ребецці стало шкода їх і вона вирішила теж допомогти.
?: Чого розкричався?!! Замовкни!- Ребекка з Стефаном переглянулися, а потім Стефан на в/ш з'явився прямо біля грат і почав шатати їх від чого мисливець відійшов в бік і вже виступила Ребекка, чоловік відійшов назад та не занадто близько, щоб бути біля грат з іншої сторони.
☁️Т/і: Потрібно допомогти.☁️
Я подивилася на чоловіка і підняла його в повітря, вдарила головою в грати від чого він помер і кинула до Єлени. У чоловіка з голови йшла кров і з кожною секундою струмінь крові розходився по підлозі все більше і більше.
С: Дякую..- полегшено сказав Стефан.
С: Єлена тобі потрібно випити буквально краплю крові, постарайся.- далі в мене було все мутно в прямому сенсі цього слова, картинка в очах була розмита, чула погано, рухатися я вже зовсім не могла, якби я не була прибита кайданами до стіни, то думаю я б вже валялася на підлозі.
* Через декілька годин *
* Зір став чітким, я відчула прилив сил, видно хтось кров'ю напоїв. Спустившись вниз побачила Деймона.
Д: Жива?- я кивнула.
Т/і: Пам'ятаю як мене підняли на руки і почали нести кудись. Це Стефан забрав мене?
Д: Так. Після того як ти кинула мертвого чоловіка біля Єлени, вона змогла дотягнутися до крові і обернулася, а потім з новими силами зламала грати та всіх випустила.
Т/і: Зрозуміло.- я пішла і дістала пляшку бурбону, вже збиралася йти, як Деймон сказав.
Д: Якщо буде потрібен товариш по чарці, клич.- натягнувши посмішку і кивнувши, я пішла.