Першородний друг чи щось більше ?..

61 частина

Д: Так, так. Стефан істину каже.
Т/і: Та ну вас.
☁️Т/і: Нічого.. всеодно вони мій запасний кілок не знайшли😅 ☁️
С: Приїхали.
Т/і: О..нарешті дочекалася цього моменту.- я зайшла в будинок і попрямувала у свою кімнату.
Т/і: Дім..милий дім.- я оглянула кімнату, а потім взяла рушник, спіднє, чистий одяг і одразу ж почимчикувала в ванну кімнату.
Не думала, що колись для мене самим кайфовим буде прийняти душ після року смерті. Ці прохолодні струмені води освіжали моє тіло. Після душу я неймовірно зголодніла і проблема була в тому, що я зовсім не вмію готувати.
Т/і: Мабуть на перший час потрібно знайти кафе, щоб їсти, а потім якось навчитися готувати.- я зібралася і спустилася вниз на вихід.
С: Ти куди?
Т/і: Та піду пошукаю місце, щоб перекусити.
С: Голодна?
Т/і: Дуже..
С: Ходімо.- я трохи здивувалася, та пішла за Стефаном. Ми прийшли на кухню.
С: Пасту будеш їсти?
Т/і: Стефан я зараз готова з'їсти, що завгодно.- він почав насипати їсти.
Т/і: А це що ти готував?
С: Так.
Т/і: Справді? Я і не знала.
С: Ось смачного
Т/і: Дякую.- спробувавши, я зрозуміла, що це неймовірно смачно і буквально через хвилину з'їла всю тарілку.
Т/і: Стефан це так смачно! Дякую, дякую, дякую! Навчи мене так готувати..
Будь ласка..
С: Добре.- я зраділа.
Т/і: Дякую, дякую, дякую.- обійняла Стефана.
Т/і: Добре, я тоді піду, ще хочу по місту прогулятися на свіжому повітрі..
С: Добре.- я пішла.
* Вирішивши освіжити думки я пішла в парк. *
☁️Т/і: Цікаво наскільки швидко усі дізнаються, що я жива та ще й вагітна?☁️
?: Господи Боже, це правда!- здалеку почула я і в наступну секунду переді мною з'явилася Керолайн.
☁️Т/і: А ось і відповідь, дуууже швидко.☁️
Кер: Так це правда! Т/і рада тебе бачити!
Ти як? Ти вагітна? Від Клауса?- я була трохи спантеличена такою кількістю питань Керолайн це помітила.
Кер: Оуу вибач, я не хотіла. Просто мені так цікаво.
Т/і: Мені це ще стало зрозуміло тоді коли ти посперечалася з Єленою.
Кер: Вибач..не хотіла.
Т/і: Та нічого, хто хоч виграв?
Кер: Я.- вона посміхнулася.
Т/і: Ну вітаю.
Кер: А можна питання?
Т/і: Давай
Кер: Так ти справді ва..- я перебила її.
Т/і: Так, це правда.
Кер: А Клаус знає?
Т/і: Та не знає він, я тільки сьогодні возкресла. Я не вмію розносити інформацію за секунду.
Кер: Ну добре..- вона замовкла.
Т/і: Слухай, а ти не знаєш Бонні зараз вдома?
Кер: Так, а що?
Т/і: Та хотіла подякувати за порятунок.
Кер: Зрозуміло..
Т/і: Я тоді піду, бувай.
Кер: Бувай.- ми розійшлися.
* Через деякий час *
* Я прийшла до Бонні і постукала в двері, мені відчинили. *
Т/і: Привіт можна?
Б: Привіт, так, звісно проходь.- я зайшла в дім.
Т/і: Я..хотіла подякувати за те що врятувала мене)
Б: Та нема за що, мені було не складно..
До речі вітаю тебе!
Т/і: Дякую, Керолайн розповіла?
Б: Ні, зараз духи не замовкають від новини, що на світ з'явиться наймогутніший трибрид.
Т/і: А ну теж варіант..- настала тиша.
Т/і: Я тоді піду додому.
Б: Не хочеш залишитись на чай.
Т/і: Та ні.
Б: Ну добре.- я пішла.
* Пройшло декілька днів. За ці дні в мене не вилітала думка, що казати Клаусу коли я приїду до нього. Було багато різних варіантів та найкращим з них було зв'язатися з Ребеккою, щоб вона сказала його місцезнаходження. З цим я вирішилась та постало складніше питання, як сказати Клаусу, що я вагітна? На це я вирішила, що поки розповідати не буду, знайду слушний час, щоб розповісти і розповім, а то було б дивно, якщо я б така приїхала і сказала типу: " Привіт, Клаус я возкресла, а бонусом до цього ще й вагітна від тебе!" - це навіть звучить по ідіотськи.
Тож я над цим ще буду працювати..думати і думаю в ближньому часі вирішу цю проблему. До речі скоріше за все я буду їхати вже завтра.. тож не будемо про Клауса розповім про те як пройшли мої дні. По-перше мене трохи підвчив Стефан готувати, по-друге я не спалила кухню, а по-третє нічого. Одним словом нічого цікавого не сталося за ці дні. *
* Нині *
Я піднялася з ліжка та з готувала собі млинці. Поїла, переодягнулася та сіла за стіл працювати над отрутою для вампірів та інших істот. По-скільки я зараз без магії і вона не повернеться в найближчі місяці то потрібно винайти, щось для самозахисту. Загалом в гримуарах я знайшла багато чого цікавого, та вирішила створити щось своє. Я довго думала і вирішила, що це буде порошок, який вдихаючи відключаєшся, загалом це елементарно зробити і буде дуже зручно, бо наприклад якщо робити отруту то її як мінімум треба вколоти, а поки це зробиш то вже і померти можна. Тож я хочу створити порошок вдихаючи, який відключаєшся. Для кожної істоти був окремий додатковий інгредієнт для вампіра вербена, для перевертня вовчий аконіт, для відьми просто, як для людини. Я змішала все разом, щоб було універсальним для усіх істот і залишається тільки протестувати.
Порошок я засипала в мішечок та запихнула в карман, потім пішла на кухню та поставила чайник. Заваривши чаю я сіла за стіл і почала думати, що буде далі. Хтось увійшов в будинок, а потім вийшов в зал.
?: Деймон!- це була Єлена, я вийшла до неї.
Т/і: Він пішов.
Є: А Стефан?
Т/і: Теж.
Є: Де вони?
Т/і: І гадки не маю.
Є: Тоді я пішла.
Т/і: Йди.- Єлена пішла, я знову сіла за стіл і вже почала пити чай.
☁️Т/і: Якось все дивно..тихо..нічого не відбувається. Я навіть ніколи і не думала, що колись буду вагітною при цьому помру на рік зберігши плід дитини цілим, потім возкресну і стану відьмою без магії. Звісно я щаслива, що в мене буде дитина та це якось дивно..незвично.. Не знаю, що робити далі з одної сторони я поставила всі пункти наступних дій, а з другої сторони думаю, що вони зовсім не потрібні. ☁️
Я сиділа і думала поки навколо мене не з'явилося приблизно +-10відьом.
Т/і: Вас не запрошували.- сказала я злим голосом.
?: Ми самі себе запросили. Як дитина? З нею все добре?