Місяць Альфи

Розділ 11

Меланія

- Що ти маєш на увазі? – їй стало дуже цікаво.

- Я маю на увазі те, що в тебе є такий красий, сексуальний друг. Я б на твоїм місці теж не знала, щоб відповісти Мейсону. Хоча і Мейсон не поступає твоєму другу. – Меланії не подобалося, як думає її подруга.

" Чорт тільки не ти! Я думала, що ти за Мейсона. Ага всі за Даніеля. І з ким я буду йому кісточки промивати?"

- Але мені більше Мейсон подобається ніж твій друг. – почувши це Меланія здихнула з полегшенням.

- Як я розумію, ти хочеш мене з Мейсоном звести? – вона знала, що так, але хотіла це почути від Емми.

- Думаю так. Він хороша кандидатура. Так що, добре подумай. – усміхнувшись говорила Емма.

Вони ще довго говорили й Меланія вирішила вже їхати додому, бо на годиннику висвітило 15:25. Вона не хотіла, щоб її батьки хвилювалися.

Даніель

Він не міг собі місце найти. Кожний час обертався і дивився у вікно. Надіявся побачити її.

"Цікаво де ж вона? І що робить? Надіюсь нічого не сталося."

- Даніель не хвилюйся, Меланія скоро приїде. Ти ж знаєш, що вона любить довго поспати, та ще й дорога трохи довга. – намагалася заспокоїти його Мейсі.

- Я розумію. – він не міг заспокоїтись. У нього голові почали появлятись страшні картини. Останні події в нього житті не давали йому спокою.

Раптом він почув, що хтось приїхав на машині обернувшись він побачив її, яка виходила з машини та прямувала до будинку.

"Надіюсь мені вдасться їй пояснити."

Меланія

Приїхавши до зграї, вона вийшла з машини й пішла до свого будинку. Відкривши двері їй вдарив запах у ніс, її судженого.

"О, ні! Тільки не він!"

Вона думала куди їй втікати, але раптом перед її обличчям появився він. Вони дивилися один на одного. Її чарували ці сірі очі й знемогла відвести погляд, вона тонула в них. Але все-таки дівчина взяла себе у руки та вирішила почати розмову.

- Що ти тут робиш? – їй цікаво було, що він замислює.

- Мел, я прийшов з тобою серйозно поговорити. – сказав це, він почав підходити до неї.