Місяць Альфи

Розділ 21

Меланія

-Даніелю, я тебе кохаю! – сказала Меланія з полегшенням здихнувши.Вона чекала його реакції, але нічого так і не побачила, бо він стояв до неї спиною. Він стояв на місці нерухомо, як статуя. Меланія вже почала жаліти, що сказала йому про свої почуття. Боялася, що він проти їхніх стосунків, бо хотів їх припинити.

"Може він мене не кохає, а може це все через те що ми суджені, невже я своїми вчинками відгородила його від себе? А якщо він мене ніколи не кохав і це що він говорив для того, щоб ми нарешті стали парою. Щоб по законах я була його. Як-не-як діти суджених дуже сильні від звичайних дітей. І який Альфа не схоче собі сильного та могутнього спадкоємця. Але я не знаю, ще такого випадку, що суджені не кохали один одного. Вони ліпше б'ють себе ніж скривдять їх. Але, якщо я виняток якщо я буду не щаслива."

Після кількох хвилин мовчання, Даніель обернувся до Меланії. Він нічого не сказав, а просто дивився на неї. Було видно що він хоче багато чого сказати, але не знає з чого почати. Але все ж перервав їхнє мовчання.

- Меланія, що ти тільки, що сказала? – голос Даніеля був такий тихий, якби Меланія не була перевертнем, а простою людиною вона цього можливо не почула. Вона знала, що Даніель не повірить у те, що вона сказала, але це було не дивно. Вона відштовхнула його завжди та не давала шансу.

- Я кохаю тебе! – Меланія сказала ці слова чітко і голосно. На обличчі Даніеля було багато емоцій. Але вона змогла розгледіти задоволення. Для неї це було дивно. Вона надіялася що це була ознака, що можливо ще щось зробити.

- Даніель скажи щось. Я тебе благаю, не мовчи!

Даніель так і мовчав. Її почало лякати, його мовчання. Але раптом він почав наближатися до неї. Сівши на ліжко, поклавши свою руку на її руку. І легенько стиснув у своїх долонях. По її тілу пройшлися мурашки, викликаючи тепло у душі. На мить їй здалося, що нічого не зможе їх розлучити.

- Меланія, ти це кажеш від щирого серця? Чи ти затіяла, якусь гру? Меланія скажи мені правду. Я лише, це прошу у тебе. Не бреши мені, будь чесна зі мною. Якщо ти справді мене кохає, то може нас з тобою все вийде. Як-не-як ми суджені. Й створені один для одного.

- Даніель, я справді тебе кохаю. І це ніяка гра, це цілковита правда. Я тебе кохаю. Повір в це.

- Меланія, мені важко в це повірити. То ти мене ненавидиш, то кажеш, що кохаєш і як це розуміти. Мел, я заплутався чесно. Я втомився, що не маю розуміння, що ти від мене хочеш. Навіщо всі ці ігри Меланія. Що ти хотіла ними добитись?

- Даніелю, я чесно тебе кохаю. І я можу пояснити все, що тобі відбувалося.

- Ну давай я чекаю. Мені цікаво що тоді відбувалося. І чому ти була так холодна зі мною. – між Даніелем і Меланія повисла тиша, яку вони не руйнували. Але прийшло час порушити це мовчання. І його порушила Меланія.

- Моє кохання до тебе не появилося тільки що, я кохала тебе давно. Можна сказати закохалася я в тебе з першого погляду. Я досі пам'ятаю цей день. Коли ти приїхав до нашої зграї обговорити щось з моїм братом. З того дня я мріяла стати твоєю судженою. Коли ми здружились, я була на сьомому небі від щастя. Але все змінилося, коли я почула вашу розмову з моїм братом. З того часу я раділа, що я не твоя суджена, але я тебе ще кохала. Моє кохання не змінилося з того часу. Я так хотіла змінити все, що відбувалося тоді. Я хотіла забути все. Але це допомагало мене заспокоїти, я припинила фантазувати про нас і про те що можливо ти мене покохаєш колись. Хоча скажу чесно мене це не сильно зупинило. Я все ж мріяла, щоб ти покохаєш мене, але думала завжди, що не цікава тобі. Думала, що ти любиш мене, як свого друга. Коли я перетворилася, я почула твій запах, але почувши ту розмову у батьковому кабінеті я вирішила закрити своє серце від тебе. Я намагалася ненавидіти тебе, викинути зі свого серця. Як я думала, що мені це вдалося. Але як вийшло, що мені це не вдалося. Все-таки має кохання до тебе дуже сильне, але що у минулому відбувалося не дає мені спокою. Я чесно хочу бути з тобою, але боюсь. Дуже сильно боюсь. Що моє кохання так різко пропаде, як появилося колись... але я хочу бути з тобою. І якщо ти ще хочеш, щось спільне між нами обома, я тільки за.

- Ох, Меланія тепер усе ясно, що з тобою відбувалося. Я знаю, що винний, бо приховав від тебе правду і прошу пробачити мені за це. Мені жаль, що я не сказав, що ми суджені. Я шкодую за те що не сказав колись, що через це ти перехотіла мати судженого у формі мене. Я хочу, щоб ми були разом. Це все, про що я мрію. Мрію бути з тобою завжди. Чи можу я надіятися на те що ми знову будемо разом. Чи згодна ти бути зі мною. Моєю коханою жінкою. Людина, яка важливіша за все. Я обіцяю що забуду все, що відбувалося у нашому житті й сам обіцяю виправитись. Я змінився і такого більше не повториться. Я був справжнім дурнем, коли сказав це. Мені нема виправдань. Я хочу, щоб ти знала, я не хотів тебе ранити та образити. Я хочу бути з тобою. І як я зрозумів тобі не все одно на мене. І моє кохання, я щиро радий це чути. І якщо це не порожні балачки. То це прекрасно. І якщо ти не проти ми могли почати все з початку. Переписати нашу історію все заново?

- Даніель, я...я справді хочу почати все заново і бути твоєю судженою. Я зробила багато помилок, але тепер я цього не допущу знову. Бо я кохаю тебе.

Не забувайте ставити зірочки та залишати коментарі. До наступної зустрічі.