Леді холодних куль (Стара Версія)

Розділ 5

Діна 13 років

З того фатального дня пройшло 2 дні. Я ні з ким не говорила, відповідала тільки кивками і Олів почала переживати.

-Діна, що з тобою, чому ти мовчиш? - вкотре запитувала няня, але я все одно мовчала
-Та вона просто німа - обізвався батько, зайшовши без стуку у кімнату -Олів, залиш нас.

Вона не могла сперечатися, тому вийшла, стомлено посміхнувшись мені закриваючи двері.

-Ти погань малолітня, язика проковтнула? - він підходить ближче, а я відходжу подалі поки не впираюся у стіну - Що думаєш, це вперше таке покарання? О ні, тепер за кожну найменшу провину буде таке покарання - я відвертаюся від нього міцніше стиснувши губи -Відповідай!

І я знову мовчу, тоді він дає мені настільки сильний ляпас, що я падаю на підлогу і відчуваю смак металу на губах, а потім помішаю декілька крапель крові на підлозі. Звісно це було не все, о ні, мій батько тільки починав своє «виховання».

Я і далі продовжувала мовчати, не бажаючи більше розмовляти

-Я покажу тобі, паскуда мала, як не слухати батька - він нахиляється до мене ближче і починає бити мене поки я не починаю кашляти кров'ю. -Ти відповіси?

Я не кажу ні слова тільки важко дихаю, тоді він боляче хапає мене за волосся і тягне у ванну, поки я стараюся вхопитися за щось, що не іти туди, але це марно. Він боляче кидає мене на мармур і мою скроню проймає гострий біль. Чоловік хапає мене за шию і піднімає вверх, поки я не розумію, що майже задихаюся. Мій батько мене не відпускав і я відчувала ще більший натиск. Здається ще секунда і він би зламав мені шию. Секунда і я б померла. Секунда і...

***

Я прокидаюся у холодному поті і важко дихаю. Мої руки трусяться, а голова починає гудіти

-Діна? -повернувся до мене Вінс, але я не дивилась на нього, перед моїми очима була чітка картина 13-річної дівчинки, яку мало не вбив власний батько. Він душив її, душив так наче вона не його кров і плоть, наче вона ворог - Діна!

Мене починає ще більше трусити, а коли хтось кладе мені руки на плечі, я сіпаюсь і мало не кричу, але через декілька хвилин рук уже немає.

Почуття страху, незахищеності і слабкості наростає що секунди, і таке відчуття, що коли вони заповнять мене до країв то я не витримаю і щось з собою вкою

Тим часом на задньому фоні я чую стурбований, але зосереджений голос чоловіка.

Через декілька хвилин хтось сідає напроти мене, але я не можу сфокусуватися, тому наче дивлюсь крізь нього

-Діна, сонечко, слухай мене уважно - я киваю, хоча майже не розумію ситуацію - ти розказала свою думку про мене, тепер я скажу тобі свою думку про тебе - щось погладжує мене через товсту ковдру і я не заперечую, і не відстороняюся - Ти була така маленька, незахищена і не знаю що змусило мене підійти тоді, але я це зробив. Мені хотілося більше про тебе дізнатися, а коли тебе забрали я наче втратив якусь частинку. Кожен рік твого життя я дізнавався інформацію про тебе, але мало що справді важливого. А коли побачив тебе на «Ніч в замку», зрозумів, що відчуття того, що чогось не вистачало зникло. Ти стала наче промінчиком на тому заході, хоча і ходила похмура. - він замовк на декілька секунд, а потім відійшов і приємне тепло яке проходило по моїй спині під час його розмови зникло, а потім брюнет повернувся і простягнув теплу чашку
-Пий, це ромашка допоможе заспокоїтись - я все ще була дезорієнтовано, але трясіння в руках спадало - А тепер розкажи які деталі нашої зустрічі тобі запам'ятались - я знову відчула тепло на спині і почала казати все що згадувала
-Я пам'ятаю, що тоді у тебе було занадто скуйовджене волосся, таке темне, як..., як моє. Пам'ятаю твої гарячі долоні і приємний голос, він був такий спокійний і наче рідний, а ще сапфірові очі, тоді я запам'ятала їх навіки і вони завжди снилися мені у радісний снах, а не жахіттях
-Добре, дуже добре. Ще щось?
-Так запах. Запах чогось пряного і гіркого одночасно. - я роблю ковток ромашки і мені однозначно краще

Далі ми просто лежали в обіймах поки я не прийшла в норму.

-Ти як? - запитує Вінс все ще важко дихаючи мені в спину
-Краще. Давай більше не будемо це згадувати - я піднімаюся і дістаю кілька подушок ставлячи між нами на ліжко
-Що ти робиш?
-Мені так буде спокійніше - повернувшись до нього спиною, я більше не насмілилась дивитись на нього...