Леді холодних куль (Стара Версія)

Розділ 6

Вінсент 30 років

Я прокидаюся від того, що на моєму лиця лежить чорне волосся, а тепле тіло дівчини міцно обіймає мене закинувши ногу на мій живіт.

-Діночка, сонечко, встань будь ласка- кажу я і дівчина починає ворушитися -Діна йомайо, прокинься!
-Ммм? - почувся тихий здивований вигук дівчини - Що таке? Бля... - вона зривається і дивиться на мене великими очима -Це ти?
-Да, я ж сам тебе обійняв і закинув твоє волосся собі на лице, для краси - саркастично кажу я
-Тобто хочеш сказати, що це я тебе обійняла?
- Bingo, signora - я складаю руки за голові і слідкую за її поглядом -Ді?

Через декілька хвилин вона все ж таки відриває очі від мого тіла і дивиться мені в очі

-Мої очі вище, звісно, якщо ти не... - але вона мене перебиває
-Збоченець -брюнетка кидає в мене подушку яку я одразу ловлю, а потім уже іншою яку розкинула вона сама ж вночі починає мене вдаряти, а я легенько відбиватися у відповідь

І так ми бігали по кімнаті, як малі діти вдаряючи один одного подушками з яких летіло пір'я та було уже на нас, підлозі та меблях

Зі сміхом вона не помічає ліжко і падає на нього, а я на неї слідом. І виходить так, що вона лежить на ліжку вся розтріпана з пір'ям у волоссі та на обличчі, з трохи припіднятою футболкою оголячи живіт, а я нависаю над нею зверху з таким же скуйовдженим волоссям і пір'ям у ньому в один лише штанах. Якщо зараз хтось зайде і побачить цю картину то буде ще те видовище

Ми залишаємося так декілька хвилин все ще сміючись, а потім Ді з усієї сили вдаряє мене подушкою, яку встигла підібрати з ліжка і мені в лице летить купа пір'я

- Ну мала, ти зараз получиш - я ще більше нависає над нею, поки вона заливається сміхом, а коли я нахиляюся до її лиця, вона затихає, але посмішка не сходить з її лиця
-Як страшно містер Корлеоне - знущається вона, але точно не може приховати блиск в карих очах - Ну давай мстись - брюнетка складає свої руки докупи ніби просячи мене їх зв'язати - тільки врахуй я буду кричати
-Від насолоди чи болю? - перепитую я знаючи яку гру вона затіяла
-Це вже від тебе залежить

І тут ми чуємо як в дверях повертається замок

-Дідько - останнє, що я встигаю сказати перш ніж двері остаточно відкрились...