Леді холодних куль (Стара Версія)

Розділ 56

Діна 22 роки

Уже декілька тижнів я готуюсь до весілля. Звісно Вінсент теж допомагає, але у "Коза Ностра" зараз нелегкі часи. Всі оговтуються після змін деяких правил, а саме можливість членам клану одружуватися з жінками інших кланів без їхньої посвяти та скасовування деяких весільних традицій. Кожна людина "Коза Ностра" була перевірена на те, що не співпрацює ще з кимось. Знайшлися пару шпигунів, які одразу ж були вбити та викинуті у море за зраду.

− Ді, я хотіла запитати - підбігає до мене Джулія, коли я гортала каталоги з весільними сукнями.

− Що таке, Джул? - відволікшись запитую я.

− Вінсент просив нагадати, щоб ти відправила квіти на могили рідних. Традиція, сама розумієш. - вона криво посміхається, на що я киваю.

− Звісно розумію, ще щось? - у відповідь негативний кивок. - Добре, якраз зараз цим і займуся. Наталі, − звертаюся я до помічниці - відправ білі лілії на могилу Лівію Корлеоне, рожеві півонії на могили Фабіо та Оріани Корлеоне і...− я замовкаю усе ще не вірячи, а потім додаю − червоні троянди на могилу Вірджинії Кастільйоне.

Помічниця киває й іде, а я ловлю на собі погляд яскраво-блакитних очей.

− Троянди на могилу моєї матері - пояснюю я сестрі Вінсента.

− Я не знала, що вона померла - тихо промовляє та.

− Я теж, донедавна. Не хочеш поїхати зі мною вибрати декор і букет для нареченої? - запитую руденьку я.

− А хіба не Вінсент мав поїхати з тобою?

− Видно у нього справи. - бо він ігнорує мене і мої повідомлення - Не знаєш куди він поїхав сьогодні?

− Ні, але одним повідомленням вирішив нагадати про себе. Це якраз те, що я тобі передала.

− Ясно, ходімо тоді.

Вінсент 31 рік

− Чорт, в якій ми дірі, що зв'язку немає? - запитую я у братів.

− А ти що хотів у цих чагарниках? Може тобі wi-fi провести? - саркастично промовляє Массімо.

− Діна мене вб'є. - коротко кажу я.

− Принаймні у тебе ще є шанс жити, а не так, як у цих бідолах - киває підборіддям на декілька трупів Рімо.

− Це точно наші люди? Бо впізнати їх важко. - ще раз оглядаю понівечені тіла.

− Точно наші, а от хто з них так познущався це питання. - сказав Массімо. - Можливо це Адріано?