Леді холодних куль (Стара Версія)

Розділ 55

Діна 22 роки

Місяць потому…

Щоденні розмови з психологом і підтримка коханого творять чудеса. Весь цей місяць Вінсент перерив у пошуках всю Італію та почав пошуки у ще декількох країнах Європи. Але ніде не було слідів Кирила. Адріано ж сидить на своєму місці. "Стідді" потрібен Дон, а дурненька Мія цього не зробить. Вінс намагався потрапити на його територію, але все марно.

Саме зараз його п’янкі вуста обпалювали мою шию, ключиці та губи. М’язисті руки блукають по тілу, повільно досліджуючи та збуджуючи одночасно.

− Моє палке жабеня – шепоче він мені на вухо – Моє і тільки моє – брюнет прикушує мочку мого вуха.

Одна з його рук проникає під пояс чорний шортів, а інша в цей час пробирається крізь темний топ.

Я стогну йому на вухо, коли ці обидві руки доходять до жаданих місць.

− Я хочу чути тебе, королево. Не стримуйся – промовляє Корлеоне мені в губи.

Його пальці швидко рухають в мені, змушуючи ще більше кричати від насолоди.

Але це все перебиває наполегливий стук у двері.

− Чорт! – вигукую я, коли чоловік забирає свої руки й підіймається, щоб підійти до дверей.

− Ти щось хотів? – спокійно запитує дон Корлеоне.

− Все зробили, як ти просив – коротко відповів Массімо.

− Чудово – відказав йому брюнет і гримнув дверима.

− Що це було? – запитала я, коли коханий підняв мене на руки. – Куди ти мене несеш?

− Жабеня, не хвилюйся. Тобі повинно сподобатися – заспокоює мене він, несучи на вулицю до машини.

− Добермане, я можу і сама піти. – нагадую йому.

− Навіщо тобі напружувати ці чудесні ніжки? Запам’ятай коли я поряд, ходити тобі не потрібно. – промовляє Вінсент.  

***

Ми вже декілька годин їдемо кудись.

− Може ти нарешті розкажеш? – цікавлюся я.

− Ні, але обіцяю, що там ми точно побудемо удвох.  Тільки ти і я. – відповідає брюнет, не відводячи погляду від дороги.

− Ну якщо обіцяєш – я слухаюся і всю дорогу споглядаю свого чоловіка, свою кохану людину.