Зруйновані серця

Розділ 3

Якщо ти хочеш бути сильним, тоді просто посміхайся, але головне роби це так щоб ніхто не дізнався про твій біль, бо тільки ти можеш врятувати себе, інші будуть тільки жаліти. Жалість не потрібна річ ні для кого, від неї вам не стане краще, біль не зникне і ви будете продовжувати страждати.

І коли всі навколо будуть бачити вашу посмішку, вашу радість у них і не виникне підозр, що є інша сторона та яку ви ховаєте навіть від близьких для вас людей, та де ви криче від болю, який розриває вас на шматочки, але ви збираєте їх та продовжуєте посміхатись.

Саме це я і роблю і навіть після безсонної ночі, коли мені снилась Кая, і це був перший сон коли я згадала її зовнішність, її обличчя яке було розмите тепер чітко являлось перед моїми очима, через стільки років я змогла згадати як саме виглядала моя молодша сестра. Тільки далі сон перетік в підвал і в ті моторошні дні.

–Можливо, місіс Евінг, знає?–голос учителя вивів мене з спогадів і якби не він то у мене почалася б паніка, але я точно не хочу щоб мої одногрупники бачили мій приступ.
–Місіс Евінг, я запитав скільки можуть дати за підпал власної території, на якій планувалось машстабне будівництво?–я упевнено відповіла, не зважаючи на мій моральний стан, навчання завжди давалося мені легко, з ним у мене ніколи не було проблем, тільки якщо дізнаються про мій психічний стан, то тоді навряд я закінчу університет, і більше того точно не поступлю на роботу.

–Що ж, не погано.–після чого він продовжив вести лекцію, але на неї я уже не звертала уваги, цю тему я вивчила на перед, коли у мене була безсонна ніч і мені потрібно було викинути думки з голови, тоді я займалася усім лише щоб відволіктись.

Це і є моє головне правило тікати від проблем, говорити про них це не в моєму стилі, тому я просто відкладаю їх, та тікаю як трус, але ніколи я не зможу розповісти, що у мене на душі і можливо це і є моя головна проблема.

                                  ***

Після пар на яких я присутвувала тільки фізично, у той час коли мої думки були заповнені зовсім іншим, ми ішли з подругами розмовляючи про своє, я навіть старалась жартувати, так як їм я не розповідала навіть про своє минуле, що говорити про сон.

Тільки тоді наша розмова, яка вроді була веселою–хоча я давно забула значення цього слова, але з ними я могла бути і щирою, хоч і не завжди–і раптово вона змінила русло з веселої в несподівану і навіть лякливу. Коли за нами почали бігти чоловіки, я перенеслась назад, тоді коли мої маленькі ніжки так же бігли, рятуючи себе та сестру, тільки тоді я не врятувала її, і я боялась що зараз втрачу подруг.

І вот знову грубі руки, які мене ловлять чортове дежавю пробуджується в мені і я стараюсь прогнати його та вирватись, та тряпка з неприємним запахом притискається до мого рота та носа і я розумію що мені не врятуватись, невже Він вийшов і хоче вбити мене, або закінчити свою справу, ні ні ні.... тільки не це....прошу тільки не Він, але темнота перемагає і я розумію що тепер я можу померти, Він закінчить те що почав.