Розділ 10

126 6 0
                                    

pov:Лео

Мої ємоції ніколи не грали важливої ролі в моєму житті, я подавляв їх, ховаючи від усіх. Мене називали холодним, той хто не має ємоцій.

Але коли я побачив її, вони вирвались і вперше взяти контроль наді мною. Вона пробудила в мені злість, ненависть, вогонь який з'являвся коли я когось калічив, це єдиний випадок коли, я показував свої ємоції, але той хто їх бачив зовсім скоро помирав. І я боявся що коли побачу її знову, смерть таки наздожене її.

Ми сиділи у Адама в кабінеті і він розглядав документи з останньої зустрічі, де ми вклали нову угоду. Він розповідав про бізнес та про цю угоду, але я пропускав половину його слів. Думки були зайняті зовсім іншим і я хотів позбутись їх.

Проте коли у Діна роздався дзвінок, який скидав, та таки підняв після п'ятого разу. Я почув знайомий голос, але подумав що моя уява уже грається зі мною.

–Почекай, ти можеш говорити спокійніше, я нічого не зрозумів.–промовив Дін, коли ми чекали на закінчення його розмови.–Спочатку скажи хто ти.

–Це я, Роуз.–її ім'я врізалась мені в вуха, і я завмер зрозумівши що це і справді вона.

Дівчина почала перекрикувати музику, намагаючись сказати де вони і що сталось. Невже вона в клубі?

–Добре, я зрозумів, зараз буду.–промовив Дін, а тоді піднявся. Я не чув про що саме вона розповідала, але його вигляд мені не подобався.

–Ти куда?–запитав Адам, коли Дін поклав трубку.

–Вони на якійсь вечірці і Емі пропала, незнаю чи це правда, але Роуз налякана.–я напрягся, розуміючи що напевно зараз в неї знову може статись приступ.

–І Ліза з ними?‐напевно Адаму не було діла, але враховуючи що вона його майбутня хоть і не закона, але дружина, він і запитав.

–Ні, я поїду.

–Я з тобою.–дві пари очей уставились на мене, але я уже вискочив з кабінету. І якого чорта я туди їду.

Та коли у неї був приступ попереднього разу, я зрозумів що вона не забула і не живе нормальним життям як я думав. Вона досі та маленька дівчинка, яка боїться Його і мене. І зараз коли вона в місці де можливо багато чоловіків, я не відчуваю тієї злоби, до неї, але для чого вона туди поперлась. І чому я хочу бути поруч, щоб заспокоїти її.

Зруйновані серця Where stories live. Discover now