Зруйновані серця

Розділ 27

...

Темний сон з яскравими спогадами, моя сестра стікаюча кров'ю, холодний підвал, та ненависні очі.
Проснулась я в будинку,він був чорний в павутині, ніби закинутий, покинутий на вірну смерть, так і я себе почувала.

На диво двері не були зачинені, вийшовши зрозуміла що вже ніч, але завдяки місяцю могла побачити все навкруги проте єдине що було це дерева, і тільки одна стежка між ними вела в невідомість, не втрачаючи жодної хвилини, яка може стати останньою я побігла по цій стежці. Тільки доля вирішила що для мене не достатньо випробувань в кінці стежка обривалась на поляні, яка закінчувалась....обривом.

–Уже проснулась.–голос який викарбуваний у моїй пам'яті багато років, голос який я хочу розірвати на шматки. Повільно обернувшись побачила його. 

–Ти...

–Я, моя Стело, ми знову разом –бридка посмішка з'явилась на його обличчі, а він імені Стела, мені хотілось вирвати.

За роки проведені у в'язниці він змінився, зморшки на обличчі, волосся покрите сивиною, а його очі вони не були такі як тоді, можливо моя дитяча уява запам'ятала інше, але зараз вони були світлі не такі темні проте вони були тепер в його сина.

–Мене звати Роуз, ти хворий збоченець.–він зробив пару кроків до мене я знала що мені відступати немає куди ззаді пропасть.

–А я бачу ти стала сміливішою, як тільки зв'язалась з моїм синком, знайшла собі подібного на мене–від його слів знову хотілось блювати, а так і було його син...Лео який його копія.
–Але нічого ми знову разом і він нам не завадить–він почав іти в мій бік єдиний вихід це вниз але вмирати я точно не хотіла

–Що тобі потрібно від мене–він зупинився але я знала що не врятуюсь

–Ти потрібна мені але мій син вирішив що він розумніший но нічого він напевно вже їде сюди тож скоро нам ніхто не завадить
Тремтіння пройшло мої тілом, да Лео напевно вже шукає мене я це знаю точно і він напевно і знає де мене шукати, але що якщо він і хоче щоб Лео найшов мене

–Ти вб'єш  рідного сина

–А ти думаєш для чого він мені, чи знаєш ти що саме Лео здав мене тоді
Кусочки пазлів склались в цілу картину Лео його син, хлопчик який врятував мене, тому він знав хто я при першій зустрічі, він знав про мене задовго до знайомства. Це він врятував мене, він викликав поліцію здавши рідного батька, завдяки йому я жива і змогла вийти з того підвалу.
Від інформації моя голова закрутилась і втративши пильність я опинилась в руках свого кошмару