Свобода відчувається як ковток свіжого повітря, коли ти вільна незалежна ні перед ким. Емоції змішуютсь у бурхливий танець коли мої ватні ноги приводять до дверей його палати.
Спогади про мертве тіло те як ми тікали і його люди відкрили вогонь по нам, як Лео захищав мене, спогади і досі переслідують мене але розуміння що людина причинивша мені найбільше болю тепер мертва, заспокоює.
За дверима лежить його син, але я зовсім незнаю як він тепер ставиться до мене, чи буде і дальше захищати чи стане тіню, яка зникне, як тільки я буду в безпеці.
Штовхнувши важкі двері, які здавались важчі за мене я побачила Лео, який мирно спав. Під час того як ми вибирались в нього поцілили, попавши в житі, але на щастя рана не була серйозною і він швидко одужує.Не наважуючись його розбудити я вийшла, весь тиждень я сиділа кого його палати але так і не наважувалась зайти, уникаючи важливої розмови, знову тікаючи від своїх проблем
...
Ще через два дні Лео виписали, в той час як я ховалась в гуртожитку ненаважуючись з ним зустрітись. Оскільки Емі більше часу була в Діна дома, я мала час на роздуми та щоб все обдумати як слід щоб не наробити дурниць на гарячу руку.
Але пройшов ще тиждень Лео писав запитуючи чи я в порядку, але це було тільки два повідомлення, напевно він не хотів давити на мене і я вдячна йому за це.
Я знала що довго ховатись від нього не можу тому наважилась та поїхала до його будинку і тільки перед його дверима з'явились сумніви, але назад шляху немає.
Тільки з третього дзвінка двері відчинились. Лео стояв переді мною одягнутий тільки в спортивні штани, по мого обличчю та волоссю я зрозуміла що він тільки встав.–Привіт, ми можемо поговорити–мій голос був тихим
–Привіт–він більше нічого не сказав тільки дав прохід в будинок, та повів у свою спальню
На тумбоці були різні мазі, бинти, та пігулки напевно антибіотики. Лео сів на ліжко та почав відклеювати бинт з рани
–Може допомогти–запитала я коли йому не вдалось через не удобну сидячу позу. Кивок єдине що я отримала та привівши перед ним на коліна, почала ніжно відклеювати. Промивши рану, та наклавши мазь на чистий бинт, я почала закреювати пластерем, але його голос вивів мене з рівноваги
–Роуз–піднявши очі я зустрілась з океаном–Ти потрібна мені
Слова які розбили всю гордість, впевненість в мені, розбили мене. Він простягнув руку і як тільки я поклала в неї свою, притягнув до себе в обійми. Рідний аромат який зводить з розуму та одночасно заспокоює, окутав мене, як тільки я щільніше притиснулась до нього.
–Прошу тільки не іди–тріщина яка була чутна через його голос заставила моє серце болісно стиснутись
–Ніколи не піду
Наші губи знайшли один одного в ніжному поцілунку наповнений емоціями та розумінням ми пов'язані і більше ніколи не зможемо покинути один одного, тепер є тільки він та я, а разом ми переможемо весь світ, вистоїмо головне що ми поруч.

ВИ ЧИТАЄТЕ
Зруйновані серця
Romans3 книга з серії "Хроніки серця" Життя ніколи не було прекрасним і юна Роуз це зрозуміла на собі ще в ранньому віці. В один день її казкове життя зруйнувалось, розсипалось на маленькі шматочки, біля її ніг, а все почалося коли біля її будинку зупини...