Зруйновані серця

Розділ 28

Свобода відчувається як ковток свіжого повітря, коли ти вільна незалежна ні перед ким. Емоції змішуютсь у бурхливий танець коли мої ватні ноги приводять до дверей його палати.

Спогади про мертве тіло те як ми тікали і його люди відкрили вогонь по нам, як Лео захищав мене, спогади і досі переслідують мене але розуміння що людина причинивша мені найбільше болю тепер мертва, заспокоює.

За дверима лежить його син, але я зовсім незнаю як він тепер ставиться до мене, чи буде і дальше захищати чи стане тіню, яка зникне, як тільки я буду в безпеці.
Штовхнувши важкі двері, які здавались важчі за мене я побачила Лео, який мирно спав. Під час того як ми вибирались в нього поцілили, попавши в житі, але на щастя рана не була серйозною і він швидко одужує.

Не наважуючись його розбудити я вийшла, весь тиждень я сиділа кого його палати але так і не наважувалась зайти, уникаючи важливої розмови,  знову тікаючи від своїх проблем

                                 ...

Ще через два дні Лео виписали, в той час як я ховалась в гуртожитку ненаважуючись з ним зустрітись. Оскільки Емі більше часу була в Діна дома, я мала час на роздуми та щоб все обдумати як слід щоб не наробити дурниць на гарячу руку.

Але пройшов ще тиждень Лео писав запитуючи чи я в порядку, але це було тільки два повідомлення, напевно він не хотів давити на мене і я вдячна йому за це.

Я знала що довго ховатись від нього не можу тому наважилась та поїхала до його будинку і тільки перед його дверима з'явились сумніви, але назад шляху немає.
Тільки з третього дзвінка двері відчинились. Лео стояв переді мною одягнутий тільки в спортивні штани, по мого обличчю та волоссю я зрозуміла що він тільки встав.

–Привіт, ми можемо поговорити–мій голос був тихим

–Привіт–він більше нічого не сказав тільки дав прохід в будинок, та повів у свою спальню

На тумбоці були різні мазі, бинти, та пігулки напевно антибіотики. Лео сів на ліжко та почав відклеювати бинт з рани

–Може допомогти–запитала я коли йому не вдалось через не удобну сидячу позу. Кивок єдине що я отримала та привівши перед ним на коліна, почала ніжно відклеювати. Промивши рану, та наклавши мазь на чистий бинт, я почала закреювати пластерем, але його голос вивів мене з рівноваги

–Роуз–піднявши очі я зустрілась з океаном–Ти потрібна мені

Слова які розбили всю гордість, впевненість в мені, розбили мене. Він простягнув руку і як тільки я поклала в неї свою, притягнув до себе в обійми. Рідний  аромат який зводить з розуму та одночасно заспокоює, окутав мене, як тільки я щільніше притиснулась до нього.

–Прошу тільки не іди–тріщина яка була чутна через його голос заставила моє серце болісно стиснутись

–Ніколи не піду

Наші губи знайшли один одного в ніжному поцілунку наповнений емоціями та розумінням ми пов'язані і більше ніколи не зможемо покинути один одного, тепер є тільки він та я, а разом ми переможемо весь світ, вистоїмо головне що ми поруч.