Зруйновані серця

Розділ 6

pov:Роуз

Темнота ніколи мене не лякала, вона дарувала мені спокій, тільки зараз я відчувала небезпеку навіть в ній. Але я і досі не розплющила очі, навіть коли прийшла до тями. І тільки тому що я відчувала його присутність. Він був поруч, десь в кімнаті, і я не наважувалась розплющити очі, та зустрітись з ним.

І тільки коли я почула кроки, а тоді як закриваються двері, я відкрила очі, але не намагалась встати, тільки повернула голову, щоб бути впевненою що я одна в кімнаті. Не впевнена скільки саме я лежала на спині, та просто дивилась в стелю. Але коли двері знову відчинились я напряглась. Проте голос подруги розслабив мене і я митю піднялась на не дуже тверді ноги.

Емі та Ліза, які були в повному порядку, розповіли мені правду після якої я змогла з полегшенням видихнути, коли зрозуміла що нас викрав не Він. З їх слів я зрозуміла що Ліза стала свідком убивства, і тепер бос мафії пропонує фіктивний шлюб, Емі ж знає одного хлопця Діна, який також замішаний в мафії, вони були друзями, тільки він безслідно зник. Вони продовжували розповідати про ситуацію в якій ми опинились, а я мовчала і просто слухала уже рідні голоси, які змогли мене розслабити. Про свою спробу втечі я не розповідала, тільки щільніше стисла кулаки, щоб вони не побачили подряпин.

І справа не в тому що я їм не довіряю, зовсім ні, я справді хочу розповісти їм все, але я ніколи не могла підібрати правильні слова, тому і мовчала про всі події пов'язані зі мною.

Мій спокій перервав чоловік який зайшов до кімнати. То самий з яким я так боялась зустрітись. Він сказав що Ліза повинна піти, проте Емі стала на її захист. Він поглянув на подругу, а тоді його погляд перемістився на мене на якісь мілісекунди, але і цього вистачило, щоб я занервувала.

Проте він вийшов, але коли повернувся то за ним зайшов ще один хлопець. Емі яка стояла не подалік від мене, стиснула кулаки і я зрозуміла що це і є Дін. Вони почали сперечатись, але він не довго чекав, коли перекинув її через своє плече та поніс з кімнати.

–Емі!!–я піднялась з ліжка, та поспішила за подругою, проте сильна рука зупинила мене.

Хлопець став переді мною та дивився на мене своїми холодними очима, в який з'явилась злість. Я застила на місці, боючись зробити не правильний крок. Тихий голос Лізи вивів мене з оніміння. І коли вона не знала що робити, я кивнула щоб вона ішла.