людська плоть

ер.18

Тиждень поспіль, Мінору в університет не ходив, тільки Ісао. Сьогоднішній день мав бути самим звичайним для вампіра, але як на зло, він зустрівся зі своїми "друзями", які знову затягнули його в клас, де нікого не було, щоб познущатися. Свої проблеми вони виливали на Ісао у вигляді різних порізів. Один з цих вампірів вчився на архітектора і йому було в задоволення вимальовувати на тілі Муракамі різні узори. Альфа не міг нічого зробити, бо перед цим йому щось вкололи, через що він був на пів непритомному стані. Рани на тілі відновлювалися повільно, бо він вже як чотири місяці не вживав людської крові, а через тваринну він слабкіше. Його залишили вже за кілька хвилин, коли він втратив свідомість, але отямився він через 15 хвилин. На диво, він отямився в руках Мінору, що змусило його здивуватися.

— Міно..? - альфа підвівся, відчуваючи, як його притримують за спину. — Ти сьогодні хіба не вдома?

— Я довідку прийшов віддати. Що сталося? Чому ти в такому стані?

— А.., - альфа, ні про що не думаючи, знімає з себе сорочку і омега трохи засоромився. Альфа роздивлявся порізи, які почали швидко затягуватися. Хлопець не одразу згадав, що омега не знає, хто він насправді. Він перелякано глянув на Деяму, у якого погляд був схожим. — Слухай, я-

— Що..це таке? - омега глянув в очі, а потім знову на рани, які вже загоїлися. — Чому твої рани..

— Будь ласка, послухай, - альфа намагався торкнутися плеча омеги, щоб змусити його забути цю ситуацію, але той ухилився, а сил, щоб безконтактно ним контролювати, не вистачало. З іншого боку, це гарна можливість нарешті розповісти йому усю правду. — Мінору..

— Що ти таке?..

— Я.. Будь ласка, дай мені тобі все розповісти. Не бійся мене, благаю. - альфа підвівся на ноги і простягнув йому руку і коли той простягнув руку у відповідь, Ісао вагався чи стерти йому памʼять чи залишити все так і пояснити. Звісно він вирішив обрати другий варіант, але визначитися було чомусь так важко в цю секунду. — Я не знав, як тобі розповісти..

— Ти.. Я не розумію..

— Так, я..вампір. - це звучало трохи дивно, але альфа одразу почав виправдовуватись. — Я не пʼю людську кров. Я харчуюся тваринною.

— А.., - омега бігав очима по аудиторії, намагаючись переосмислити всю цю ситуацію. — Вибач, я шокований. Я не знаю, що сказати.