людська плоть

ер.37

Наступного дня.

- Чорт, я не встигну на роботу, - Кай глянув на час, а потім на доньку, яка все ще снідала. Йому треба відвезти її в садочок, але в нього важлива зустріч, на яку він не має право запізнитися, а Сара поїхала на манікюр. - Ісао, зможеш її відвезти в садочок? Будь ласка, мені більше нема кого попросити.

- ..Так, без проблем, скинеш адресу?

- Так. Сонечко моє, мій друг відвезе тебе в садочок, гаразд? Ви ж уже знайомі. - чоловік зайшов в давній чат з Ісао та скинув адресу, - Все, люблю тебе. - після чого побіг на вихід.

Ісао тільки вийшов з кімнати та спустився вниз. Він вперше побачив Аяме, а Аяме його. Дівчинка почала засмучуватися, бо тато швидко покинув їх, залишивши на самоті. Муракамі від збентеження не знав, що робити. Малеча починала плакати, а він стояв як вкопаний.

- Аяме. - йому здалося, що це звучало смішно і безглуздо, але він принаймі намагається. - В тебе дуже гарне імʼя.

- Я хочу до тата, - дівча заплакала голосніше і тепер альфа й гадки не має, що робити.

- Хочеш глянути мультик? - чоловік увімкнув телефон та знайшов якийсь мультик, показуючи його дівчинці. - Дивись яка тут гарна рибка.

Привернути увагу дівчинки вдалося лише через 10 хвилин, а коли вони нарешті подружилися, до них вийшов Мінору і Аяме дивно глянула на нього.

- Привііт, Аяме. - Деяма сів біля них та посміхнувся. - Як тобі спалося? Дядько Ісао тебе не ображав?

- Привіт, ні. Ти сьогодні дивно пахнеш. - сказала Аяме, але ніхто не зрозумів до чого це було сказано. - Пахнеш як людина, але ж ти не людина, так?

- ..Так, не людина.

- Дивно.

Це було дивно, але обидва постаралися не сильно на це звертати уваги. Принаймі зараз. Через певний час вони відвезли дитину в садочок, після чого пішли разом гуляти по місту. В Торговому центрі, Ісао побачив оголошення, що шукають робітників, тому він вирішив зайти та спитати. Поки він розмовляв з керівником магазину та заповнював бланк, Міно ходив по самому магазину. Йому дуже подобалися деякі речі, але він відмовляв собі, бо у них зараз не те становище, щоб купляти все без роздумів. Муракамі розмовляв хвилин 10, а потім повернувся до Міно з посмішкою на обличчі.

- Ну що?

- Сказали, що вже завтра можу прийти на повноцінну співбесіду. Все так легко виявилося, що аж страшно.