ер.40

3 0 0
                                    

- Я вдома! - крикнув Ісао, але ніхто не відповів, через що він трохи напружився. - Міно? - альфа пройшов в квартиру, але у вітальні чоловіка не було, тому він хотів піти у спальню, але звідти вже виходили. - Я злякався..

- Все добре, я просто не хотів кричати, бо Сенку їв в мене на руках.

- Ти даєш йому людську їжу?

- Я хотів спробувати дати йому сьогодні суміш, але забув, тому дав крові.

- Це буде чудово, якщо він буде їсти людську їжу. - Ісао взяв малюка на руки та розплився в усмішці. - Сонечко моє.

- Як твій день?

- Трохи намучився, але вже краще, я так рад вас бачити. - чоловік поцілував сина в щічку і притиснув до себе. - То що сьогодні сталося?

- Я стояв в черзі і просто раптово все стало наче в глюках, прямо як того разу на нашому весіллі. А потім я побачив тих людей, які того дня прийшли по нас.

- Чорт, ну чому так швидко? - Ісао обдумував як їм далі діяти, адже в цьому місті залишатися небезпечно. - Я навіть не певен чи варто нам залишатися в Таїланді.. Можливо варто поїхати до Європи. Чи кудись в Азію. Ми можемо спробувати в Казахстан, що скажеш?

- Я не знаю, що робити. Якщо ти думаєш, що в Казахстані нам буде безпечніше, то добре.

- Проблема в тому, що я не знаю, куди нам далі їхати. Ми так і будемо все життя тікати?

- ..Пробач. - омега сів на диван, склавши руки. Він звинуватив в цій ситуації себе, бо це було його рішення залишити дитину, а тепер у них великі проблеми.

- Що? Міно, не кажи так, ти ні в чому не винен.

- Це я захотів залишити дитину, через що у нас серйозні проблеми, мені шкода.

- Міно.. Тобі не має бути ні за що шкода, ти не винен.

- Я постійно все ускладнюю, я постійно всім псую життя. Мені чесно шкода.

- ...Припини, - для Ісао слова омеги звучали образливо. - Не кажи так. Ти мені нічого не ускладнюєш, навпаки, поруч з тобою мені легше. Мінору, будь ласка. - альфа глянув омезі в очі. - Я тебе кохаю. Ти мій чоловік і ти не можеш мені псувати життя, мені з тобою дуже добре. Якби ти зробив аборт у нас більше ніколи не було б наших дітей, бо це було б неможливо. Ми з тобою через усе це пройдемо разом, ми захистимо Сенку і будемо щасливо жити, добре? Більше ніколи не кажи таких дурниць.

людська плоть Where stories live. Discover now