людська плоть

ер.25

— Чому від тебе кимось пахне? Фу, хоч би помився. - батько ледь не плюнув в нього. — Сходи перевівся, ідіот. Чи ти ще не нагулявся? Тобі не соромно? Місяць не пройшов після її смерті, а ти вже гуляєш. Весело тобі? Весело, я питаю?! Дрянь мала! - батько замахнувся на свого сина та взяв його за волосся, змушуючи піднятися. — Як ти смієш взагалі?! Покидьок!

— Я не гуляю, клянусь. Я був у свого хлопця, я не гуляв ні з ким!! Припини! - хлопець відштовхнув батька, відійшовши від нього. Його волосся було піднято, а футболка задерлася. — Ти сам винен в її смерті! Гуляв з усіма підряд, а зараз мене звинувачуєш в тому ж! Я не ти і ніколи тобою не стану! Ти навіть не знаєш, як мама переймалася, коли тебе ночами вдома не було! Вона розповідала тобі це, я знаю! Ти сам винен, що вона померла..

— Ти абсолютно нічого не знаєш, щоб так казати. - батько звів вилиці та сів назад на диван, прикриваючи обличчя рукою, щоб не було видно його сліз. — Вона не хотіла тебе, вона постійно казала, що хоче, щоб ти зник. Я намагався її підтримувати, але потім в тебе почалися проблеми зі здоровʼям. Ти нічого не памʼятаєш, бо був маленьким. Нам довелося продати машину та квартиру, щоб дістати гроші тобі на операцію. Ми залишилися ні з чим, нам з тобою було дуже важко. В твоєї матері через це почалися якісь проблеми, вона не спала ночами, не їла, вона все забувала. Потім почалися думки про самогубство. Твоє народження - суцільна помилка, Мінору.

— ..Тоді-

— Я намагаюся якось бути до тебе добрим, але я просто не можу. Кожен раз я просто хочу на кричати, коли бачу тебе. Вибач.

Немає жодних слів, щоб описати усю образу від почутого. Мінору хочеться плакати, але ще вистачає сил, щоб стриматися.

— Ти вже повнолітній, тому.. Просто почни жити своїм життям, гаразд? Зроби послугу: коли ми зустрічатимемося в майбутньому, то робімо вигляд, що ми незнайомі. Я не бажаю тебе знати.

— ..Ти зараз відмовився від мене?

— Так. Я не хочу псувати собі нерви через тебе, тому це кращій варіант. Можеш забрати свої речі і піти.

Ком в горлі та тремтячий голос не дали сказати ані слова. Хлопець взяв валізу зі своєї шафи та склав туди усі речі, які влізли. Він вийшов з кімнати через 10 хвилин, та побачивши сімейну фотографію, він поклав її лицьовою стороною вниз. Деяма попередив батька, що потім прийде й забере речі, які залишилися. Окрім квартири Ісао, йому більш не було куди йти. Альфа здивувався, особливо коли побачив валізу. Він звісно хотів жити з Міно разом, але це відбулося занадто швидко, ніж він собі уявляв. Впродовж години омега плакав йому в обійми та розповідав усе, що сказав йому батько. Ісао тільки й міг, що обіймати, бо підтримувати він не вмів зовсім.
___________
Місяць спільного життя дав знати обом, що це складно. Багато в чому вони сходилися, але були деякі моменти, через які вони сварилися. Ісао інколи забував почистити зуби, після того, як випʼє крові і лізе цілувати омегу, який майже не блює від смаку тваринної крові. Самого Муракамі бісило те, що омега може не прибрати після себе крихти або він не помиє посуд. Такі маленькі нюанси, але впливають на емоції одне одного.