людська плоть

ер.41

Тиждень потому. Поки вони знаходяться в готелі, але в активних пошуках квартири та роботи. Але перед цим їм довелося зробити візу, щоб вони могли тут на довше залишитися. Це зайняло не тиждень, не два і не три, майже два місяці, лише після цього Ісао зміг влаштуватися на роботу. Знайти квартиру теж зайняло багато часу, але вже на другий місяць перебування в Китаї вони знайшли де жити. Основною проблемою було знайти кров, адже це нова країна, вони тут нікого не знають, але і з цим вони впоралися. Переїхавши до маленького міста, вони забезпечили собі щонайменше 5 років спокійного життя, без пригод.
Їхній син вже зовсім скоро піде в перший клас, він ріс спокійним та милим, без жодних нахилів, але від нещодавно Ісао та Міно почали помічати дивну поведінку за сином. Хлопчик може ні з того сього почати говорити, дивлячись в стінку, що трохи лякало. У вихідний день, поки Міно та Ісао щось дивляться у вітальні, Сенку малює.

— Сенку, - Муракамі присів біля сина. — Не хочеш їсти?

— Ні.

— Скажи, як захочеш. Ми щось приготуємо, добре? - у відповідь син кивнув, батько продовжив сидіти поруч та дивитися на малюнок. — А що ти малюєш?

— Її. - хлопець вказав на крісло у вітальні, в обох батьках по шкірі пройшлися мурашки.

— Кого?..

— Вона на ось тут сидить. Вона заважає мені вночі спати.

— Вночі? Сенку, ти про кого? Тут ніхто не сидить.

— Сидить. Скажи їм! - хлопчик встав та підійшов до крісла, що злякало Мінору, адже він сидів поруч.

— Сенку.., - Ісао підійшов до сина та взяв його на руки. — Хочеш піти прогулятися?

— Я хочу мультик подивитися. - Сенку сів біля татка та взяв в руки пульт від телевізору. — Хочу про єдинорога подивитися.

— Добре, зараз увімкну. - Міно увімкнув мультик та встав з дивану, відводячи свого чоловіка на кухню. - Мене це трохи лякає.

— Це не трохи лякає, це піздєц лякає. З ким він розмовляє?

— Я не розумію, що робити.

— До дитячого психолога вести. Якщо він ще щось таке викине, я від страху на місці і помру.

— Не перегинай.

— Добре, треба буде щось пошукати сьогодні. - Ісао глянув на сина, який дивився мультик та посміхався. — Але все одно моторошно.