Вулиці наших книг

._11_.

Від неї не було повідомлень три дні.

Холодний вітер докучає нелітніми примхами. В квартирі занадто тихо. Занадто холодно. Занадто пусто.

Все-таки вона правильно його називала.

Емті Кей. Empty. Пустий.
У ньому дійсно більше нічого не залишилось.

Хоча він сам собі не вигадував такого імені. Просто так вийшло...

Вона не відповідає. Не заходить. Не читає. Зникла.
Після тієї дивної ночі, коли вона ледь не розказала йому свою історію, коли все було так близько... Занадто близько. Занадто тепло.

Кав'ярня весь час заповнена через те, що немає спеки. Дітей, яких приводять слухати «Закон» більшає, ніби батьки відмовляються від якоїсь дитини ледь не щодня.

Він поволі забуває, як дихати. Думати більше не хочеться. Занадто багато думок. Занадто.

Слухає іспанські пісні, які нагадують про неї. Засинає на підлозі кухні. Вночі п'є холодну каву.

Іноді, коли серце хоче розірвати його зсередини, він дістає з-під дощок диктофон, який він поцупив в когось ще малим, і записує думки.

Лише тоді – і тільки тоді – думається легше. Іноді накочують римовані рядки, іноді з'являється якась тиха історія, яку не можна нікому розповідати. Вона приходить раптом і вже не відпускає.

Книги більше не мають сенсу, коли є власні ненаписані слова.

Спершись об стіну, він дрімає у тихій млосній тиші, яка затягує його у довгі роздуми.

Коли телефон за довгий час видає зляканий дзвін, хлопець різко розплющує очі і піднімається так різко, що вдаряє голову об похилу стелю.

Повідомлення.

v. r. c.
час.

Всередині холоне.

m. t. k.
скажи, що це жарт

v. r. c.
(location)

Хлопець кілька секунд втуплюється в екран і не вірить тому, що бачить. Вона прислала йому адресу свого будинку?

v. r. c.
час

v. r. c.
час

v. r. c.
час

Серце починає калатати, не даючи розуму профільтрувати думки. Хлопець на автоматі збирає всі речі з телефоном в рюкзак, закриває квартиру на ключ і вибігає на вулицю Великого Лева.

Зелена вулиця Білого Кита. Сторінка 64. Рядок 5. Слово 16.

Адреса, про яку він ніколи не мав би дізнатись.