Вулиці наших книг

Післямова

Хм...
Якщо ви дійшли до цього моменту і не закинули цю книгу — дякую вам.
Байдуже, які емоції вона у вас викликала. Дякую.

Перш за все, «Вулиці наших книг» — це суміш алегорій і символів, і, насправді, більше нічого.

Місто Тімор, з усіма вулицями, включаючи Зелену вулицю Білого Кита і вулицю Великого Лева, це те місце, яке часто з'являється перед нами у житті. І, якщо ви коли-небудь писали і захоплювались цим, ви зможете зрозуміти мене і мою історію.

Велика Влада, яка написала Книжковий Закон, — це і є головна героїня.

Хоча, мабуть, не так.

Страх — ось що поселило її у цьому місті. Власний страх того, що вона ніколи не зможе написати чогось дійсно хорошого, такого, як її улюблені книги, — ось це справжній творець Останнього Книжкового Закону.

Іноді ми самі себе заковуємо у власні переконання, і, мабуть, Емті усе вже підсумував однією фразою: «усі чогось бояться. іноді цей страх руйнує чиєсь життя».

Я маю відповісти лише на кілька питань.

Чому зник Емті?
Зник не лише він. Зникли всі люди в місті. І всі знайомі Ерсі і Емті (Асса, Льюїс, Пол) загинули. Зникли. Тому що вони були несправжніми.
Ерсі сама їх вигадала, і все місто — місто Тімор — було її справжньою ілюзією.
А Емті насправді був відзеркаленням її самої. Він був тим поштовхом, який змусив дівчину знайти власну помилку і подолати свій же Закон.

Чому зникла їхня книга?
Книга зникла тоді, коли Ерсі усе зрозуміла. Зрозуміла, що сковувало її бажання. Що тримало її саму.
Книга перетворилась на попіл — і її місто Тімор — теж.

Чому Ві Ерсі і Емті Кей?
Якщо ви ще не здогадались, то спросто спробуйте назвати англійською їхні псевдоніми по літерах:
m. t. k. Ем Ті Кей
v. r. c. Ві Ер Сі
А звідки псевдоніми? Я залишила підсказку:
«kVeRo oCeanus» by MaTty Key. Тепер помітили?
Matty Key — це спільний псевдонім їх обох, оскільки «Метті» - ім'я може бути як жіночим, так і чоловічим.

А ще, та історія називалась «я шукаю океан», тому що головні герої були приречені жити в місті під суворим законом, а океан, який далеко від міста, завжди означав свободу, волю. Щось непідвладне іншим, щось живе.

В Тіморі всі люди, всі долі вже були написані кимось іншим. А за океаном — нічого іще не розвідано. Лише там вони вони написати власну історію.

Але, втеча від самого себе — це не вихід, адже так?

Якщо ви десь впізнали себе у цій історії — напишіть мені про це.
Якщо ви — просто читач, не письменник, напишіть мені, як воно — читати цю книгу без підтексту.
Мені буде цікаво почути будь-яку вашу думку.

Насправді ця історія про мене. Усе, що мене переповнювало з дитинства до сьогодні, оці відчуття і почуття — воно все тут, у «Вулицях наших книг».

З любов'ю,

Квера