Вулиці наших книг

._19_.

Океан.

Чому не море? Тому що там плавали кити.
Чорні кити.

Ерсі перехиляється за борт потягу і торкається рукою води, ніби перевіряє: невже справжня?

Але вона справжня, і потяг починає тонути.

Емті кличе до себе дівчину і киває на синю глибінь.

— Стрибаємо, — це питання? хтозна. Але дівчина лише усміхається.

Потяг затягує на дно, а вони вистрибують в м'які чорні хвилі і спостерігають за цим.

Навколо лише вода; але коли вони обертаються і пропливають у протилежний бік, шматок якоїсь землі розрізає воду і скелями надвисає над океаном.

Не змовляючись, пливуть туди, і коли дістаються берега, Ерсі ріже голі п'яти об гостре каміння.

— Все добре? — Емті ловить її, коли вона спотикається від болю в нозі.

— Заживе.

Вони вибираються на берег у пошуках чогось. Хоча... Хіба вони щось шукають?

Чорний кит грається хвилями в них під ногами.

Небо чисте, без жодної хмарки, наче вже досягнуло своєї бездоганності.

Пісок під ногами м'який і теплий. Повітря легке.

Ерсі обертається в бік землі, і миттєва думка осліплює її.

— Ми тут, — говорить дівчина.

— Тут?

— Вдома.

***

Від Кінця Світу до островів Чорних китів відстань довша, ніж всі вулиці їхнього світу разом взяті.

Вони далеко, і це головне. Все інше не має значення.

Легше створити щось нове, ніж боротися проти чужої системи.

Вони будують будинки, розмальовують стежки і пишуть, пишуть, пишуть.

Це те, що їм не вистачало усе життя.

Сонце сідає на теплі хвилі океану, і вони сідають на березі кожен із своїми думками.

Ерсі торкається плеча Емті і показує кудись вдаль.

Зірка розбивається об край неба. Хвилі піднімаються, досягаючи високих скель над берегом.

Сьогодні буде шторм.

— Сумую за Білим Китом, — говорить дівчина.

Чорні Кити виринають з води і падають, хизуючись величезними хвостами.

— А я за небом... Там небо було інше.

Щось у їхніх серцях починає тривожити і не давати спокою.

Щось не так.

Кей піднімає з піску поряд важку книгу і передає її Ві.

— Воно було того варте? — сумнів бринить у його голосі.

На книзі блищить напис:

«KVERO OCEANUS»

by Matty Key