Вулиці наших книг

._17_.

Місто зникає за їхніми спинами. Вони перестрибують час, забуваючись, і тікають все далі.

Вулиці Зелена і Великого Лева замуровуються в пам'ять і залишаються назавжди позаду.
Так вони думають. Вони не хочуть вертатися. Ніколи.

По дорозі забігають на вокзал до містера Льюїса.

— Ви? І разом... — він навіть вже не дивується, як завжди. — Куди прямуєте?

— На кінець світу, — видихає Ерсі, стискаючи руку Емті.

— Тоді вам дорога лише моїм потягом.

Він встає з крісла, дістає капелюх і прямує до дверей.

Але раптом вони чують стук у двері.

Дід прикладає палець до вуст і просить їх сховатися за стінкою.

Відчиняє, і всі затамовують подих.

— Містере Льюїсе... — вони чують лише голос, але обличчя не бачать. — Я хотіла запитати, чи...

Раптом Ерсі широко розплющує очі і безстрашно виходить зі схованки.

— Еліза?

— Асса?

Асса обіймає подругу і разом помічає Емті, який з не меншим здивуванням зустрічає раптову гостю.

— Чому ти тут? — питає Ві.

— Ще й питаєш! Ти хотіла поїхати не попрощавшись?

Ерсі зітхає.

— Пробач.

Вони знову сідають разом і говорять про все, що хочеться говорити.

Льюїс усміхається, але мовчить, слухаючи їх.

— Я чула про твоїх батьків, — говорить Асса до Емті.

— До речі, хто твої батьки? — питає Ерсі.

Хлопець глибоко вдихає і видихає. Хмуриться.

— Не треба, не кажи, — зупиняє його Ві, помітивши збентеження. — Нам треба вже йти, — тепер вона обертається до Асси і Льюїса.

Вони кивають. Льюїс проводить їх до старого потягу, який знаходиться за вокзалом на колії, якої немає на карті.

— Потяг повезе вас туди, куди ви прямуєте. Кордон ви перетнете без перешкод. Вийдете тоді, коли побачите край світу.

Вони знову кивають. Кей заходить у вагон, але Ерсі зупиняє на мить Льюїс.

— Пам'ятаєш, що останнє я тобі говорив на нашій попередній зустрічі?

Ві хмуриться, пригадуючи, і нарешті киває:

— Зламати печать. Але що це означає?

— Ерсі, потяг відправляється! Швидше!

— Тобі час, — старий поправляє капелюха, чи не старшого за нього самого, повертається і йде до вокзалу.

Ерсі кілька секунд дивиться йому вслід, але потім заходить у вагон до Емті.

— Прощай! — кидає Асса, коли потяг вже рушає.

— Прощай...