глава 5

307 24 0
                                    

Аня

Прокинувшись я сіла на ліжко й почала з деяким сумом згадувати сон в якому мене викрали , а потім повідомили що в мене є брат. І лише після цього повільно  відкривши очі  почала роздивлятись себе в дзеркальній стелі. От тільки в мене одне християнське  питаннячко, звідки в моїй кімнаті дзеркальна стеля ?! Фааак, це був не сон! Знаєте те відчуття коли все на перший погляд дуже  добре  й погано одночасно? Ось я знайшла брата, точніше він мене , скоро в мене буде сім'я , справжня сім'я. Проте мене не покидає страх , а якщо він зараз прийде , аля я знати тебе незнаю побачились і вимітайся. Та й про те як  він мене викрав забувати непотрібно, я йому це ще не раз згадаю , якщо залишусь. Хах, відчуваю що з моїм то характером  на довго я тут не затримаюсь...
Мої  обнадійливі роздуми перервав скрип дверей , в кімнату зайшов Вадім власною персоною  із чашка кави та тістечками. Це саме те що потрібно.

- А я хотів тобі сюрприз зробити - з ображеною гримасою промовив він , на що я не змогла стримати посмішку. Не так я уявляла старшого брата. Схоже паскудний характер лише мені дістався в спадок .

- А ти милий коли ображаєшся - сказала я  й засміялась. Ні,  не так ,  заржала як якась ненормальна. Він теж не зміг стримати сміх , але з іншої причини, схоже мій зовнішній вигляд залишає бажати кращого.

- Я тобі  сніданок в ліжко приніс , а ти смієшся  - він поставив піднос
На тумбу що стояла біля ліжка і кинув мені дзеркальце. Тепер я розумію чому він сміявся.

Вадім

Я значить спеціально вставав з ранку , йшов на кухню і готував їй сніданок. Ну гаразд намагався приготувати їй сніданок , але після того як я зіпсував купу продуктів і кілька сковорідок готуючи  млинці , Вирішив поки що не травити свою сестру. Я взяв магазинні  тістечка і заварив каву. Значить зайшов я до неї в  кімнату а вона вже рже з мене ! Мдааа, відчуває  моя пята точка що проблем Аня мені додасть не мало , якщо не я їй. Ми обмінялись кількома фразами і я дав їй дзеркало адже після сну її волосся стало схоже на кубло, а на лиці були червоні сліди від подушки.  Я заржав як кінь з її обличчя коли вона глянула на себе в зеркало  , привівши своє волосся в порядок вона сказала

- І коли я знову зможу повернусь додому - останнє слово вона промовила з огидою

- Ніколи-  напевно я сказав це занадто різко ! Я знаю що свою " сім'ю'' вона ненавидить а друзів як таких в неї нема , але якщо в моєї сестрички такийже характер як у мене то мені зараз буде хана.

Дєрзкий БлогерWhere stories live. Discover now