Дєрзкий Блогер

глава 23

Влад

Після того що я їй наговорив мене чомусь переклинило, можливо тому що вона перша хто відповів мені, а не промовчав, а можливо від її слів. Не знаю чому я вилив на неї каву, і навіщо я взагалі взяв  каву з тією чортовою корицею, навіть не так чому я її вилив на неї ? До неї відразу підбіг Даймонд, а я досі стояв шокований. Та що взагалі зі мною ? Після того як я побачив її сльози все було наче в тумані, а звуки ехом лунали в моїй голові. Проте знову повернув до реальності мене той же Даймонд який наче знав про її алергію, а ще він дав її футболку, так СТОП, якого доброго він дав їй футболку ? Після її погляду сповненого ненависть  я вперше відчув сором, та, чорт забирай, чому з цією дівчиною  я  вперше  почав  відчувати нові емоції ? 

Мені щось сердито говорили Ден і його банда, а ще Стівенс, не розумію чому він досі тут...

Я вирішив не чекати її, а за нею. Раптом з цією блондинкою щось станеться ? Я зайшов у жіночий туалет без жодного сумніву, не раз тут розважався із різними дівчатами. Проте коли я став біля дверей, і вона чомусь  не закрила, був шокований. По-перше, у неї чудова фігура, і гарні груди як мінімум третього розміру.          По-друге,  там  де  була  кава  виднілась велика червона пляма. Я дивився на неї й в моїх штанах стало тіснувато, це вперше від самого вигляду напівоголеної дівчини в мене така реакція, шкода  що сьогодні  вона  у бюстгальтері.     Коли  вона повернула  голову  і  помітила мене я вже готувався до криків вона просто повернулась спиною до мене і почала шукати Денову футболку й одягнула її. Але в мене знову шок , її спина вся в шрамах ,  звідки вони й взагалі що це за дівчина ? 

— Що ти тут робиш ? Це начебто жіночий туалет. — вона сердита , проте я не маю жодного бажання виправдовуватись мене лише цікавлять ці шрами , хоча ні , мене цікавить ця дівчина. 

— Звідки в тебе ті шрами на спині — вона ледве помітно здригнула , напевно  це  не  найприємніші спогади ,  що  я  взагалі  несу ?! Звичайно  що  вона  не  хоче згадувати про те що сталось. Але судячи з тому як вона застигла і  почала  тремтіти  то  вона все згадала. Мені хотілось просто підійти й обійняти її , проте я подавив це бажання , не тому що вона мені не зовсім  подобається, а скоріше навпаки. 

— Нехай тебе це не хвилює — вона холодно відповіла  ясно даючи зрозуміти що більше говорити не збираюсь. Я лише зжав кулаки й вийшов , я не обертаючись пішов за дальній столик. Вона прийшла і випила таблетки які дав їй Іван й пішла, схоже мене вона не помітила. Коли Аня вже вийшла до мене підійшов Ден зі своєю шайкою і Стівенс.