Дєрзкий Блогер

глава 24

Аня
Нарешті цей день настав. Весь вчорашній  день я добровільно, так саме добровільно, пробула в торговому центрі, у пошуках ідеального подарунка брату, і здається  знайшла його. Але про нього розповім трохи пізніше. Як ви напевно зрозуміли, сьогодні в нас день народження, і не просто день народження, а повноліття. Нарешті я зможу їздити на авто по вулицях міста не лише в ночі. Ввечері в заміському будинку у нас буде вечірка, ну а зараз... зараз саме час відпочити й морально підготуватись до вечора. Я б вже могла бачити  10 сон, проте мої сусідки по кімнаті  не вміють вести себе тихо. Ну привіт , студентське життя.  Стоп. Їх сьогодні ще не має бути, тоді якого чорта тут хтось лазить  заважаючи мені спати ?! І головне питання, хто це. Ось така я людина, навіть у свій день народження, знайду пригоди на свою п'яту точку. Уявіть собі таку картину: я із битою йду до дверей  кухні, з-за яких лунає тупіт чиїхось ніг, хоча ні, він явно належать не людині. Я підходжу в притул до дверей, ті кроки теж почали наближатись. Раптом мене хтось схопив за плече. Бита падає, я крикнула від несподіванки . Повернувши голову в мене був шок, чому він тут ? 

- Вадим, навіщо так лякати. Якби не твій день народження то ти вже був би трупом - тепер моя гримаса з незрозумілої перетворилась на привітливу посмішку. - ВІТАЮ!!!!!!- я з обіймами кинулась на нього й мало не задушила. 

- Годі сістер, а то ще задушиш - потім він вдихнув і смішним голосом продовжив - ах, а я ще такий молодий. Мені лише 18 -  я розсміялась - до речі тобі теж 18. Вітаю Ань !!!- ну тепер він мене душить в обіймах. 

- Годі братику, а то ще задушиш. А я ще така молода - сказала я і з махнула  уявну сльозу. Ми ще трохи постояли сміючись, аж раптом той шум на кухні  повторився, але тепер ще почула...гавкіт ? Я подивилась на Вадима, Проте він лише посміхнувся і кивком голови показав на двері. Я відкрила їх і побачила маленьке цуценя породи хаскі. 

- Дякую, дякую, дякую - і знову обнімашки. 

- Я знав що тобі сподобається, до речі в неї ще немає імені - він посміхався на всі тридцять два зуби. Я задумалася як можна назвати цю собачку, і вигадала

- Відтепер тебе буде звати Лейла, тобі подобається ?- Лейла лише завиляла хвостиком, а її блакитні очі з цікавість роздивлялись мене. Я погладила свою собачку і заговорила до брата - як тобі ? 

- Мені подобається. До речі це теж тобі - він простягнув мені червону коробочку. Я відкрила її й побачила підвіску із золотим ланцюжком і великим блакитним дорогоцінним  каменем у формі серця із золотою оправою ззаду якого був срібний напис улюбленій сестрі, він взяв його з моїх рук і почепив на моїй шиї. - подобається ?