Дєрзкий Блогер

глава 31

Аня

Після майже тижневого лікарняного я знову йду в університет. Подруги намагаються мене розвеселити, хоч їм це не дуже вдалось, але щоб не засмучувати їх я посміхалась. Як завжди зайшла в потрібну аудиторію і сіла на своє місце , шкода що з дівчатами у нас різні лекції,  мені не завадилоб з кимось поговорити. Незнаю відколи я стала такою, можливо це нормальна реакція на пережитий стрес , завжди була сильною а зараз  перетворилась на якусь плаксу.  Я відчула що поряд хтось сів , проте навіть не повернула голови адже й так знала хто. Знайомий аромат оточував мене і чомусь мені стало так спокійно, він наче створював ілюзію що зараз я сиджу не з людиною яка зіпсувала моє життя, а з тим без кого уявити його просто неможливо.

- Куди ти зникла ? - він сердитий , проте намагається стримати свій гнів. Розумно

- Я була в лікарні - байдуже відповіла, але він взяв за кисть моєї руки і повернув моє обличчя до себе

- Я перевірив усі лікарні , у жодній тебе зареєстровано не було ! Навіщо ти мене обманюєш ?! - він мало не кричав боляче стиснувши мою руку

- Невже це стосується тебе ? Скажи можливо це твій батько потрапив у авіакатастрофу і мало не помер ? Чи ти дізнавшись про це провалився в лікарні три дні ? Чи твій брат поїхав з країни ? - мене прорвало , всі емоції які так старанно намагалась приховати вирвались на поверхню , я мало не плакала від того якою  стала жальогідною - я залишилась сама , розумієш сама - останні слова сказала дуже тихо , але впевнена що він їх почув. По щоці покотилась самотня сльоза яку Влад ніжно витер своєю теплою рукою. Я вже чекала насмішку з його сторони і те що він сказав мене дуже здивувало

- В тебе є я. - без апеляційно заявив хлопець, а потім додав - вибач що зірвався на тобі , просто я дуже хвилювався через твоє зникнення. Мені відомо що ти мене ненавидиш але я б хотів щоб ти знала що я ....

- Кравчук і Едісон я вам не заважаю ? Можливо мені вийти ? - Володимир Іванович сердито дивився на нас

- Вибачте - тихо сказала я і повернулась до викладача , нерозумію чому він причепився до нас

- Ань ти мені подобаєшся, я знаю що ти не найкращої думки про мене але це правда ! - він говорив і дивився мені в очі, ні. Це не може бути правдою.  Може просто зараз Влад   скаже що пожартував. Я розгублена , а він сидить і очікує відповіді , проте що йому сказати ? Розіграш так собі? А якщо це не розіграш. Ти мені теж подобаєшся? Хоча я й сама не розумію що відчуваю до нього...- я розумію що це складно прийняти , тай сам я не так давно це зрозумів , але пообіцяй подумати