глава 29

226 15 2
                                    

Цього не може бути...
Повторюючи ці три слова, втбігаю на вулицю . Я ніколи не повірю в це ! Він не міг так вчинити , він не міг залишити мене. Знову.  Знову перечитую те злополучне есемес, сподіваючись що там щось змінилось

"Літак в якому летів тато  розбився , він зараз в комі. Приїжай до 37 лікарні"

Нічого не сказавши вибігла з аудиторії, дзвінок продзвенів як тільки я закрила двері , ефектно вийшло , проте зараз не до цього. Влад побіг за мною але це останнє, що на даний момент, мене хвилює. Я підійшла до шумної компанії хлопців в центрі якої стояв Ден

- Мені негайно потрібне твоє авто - емоції на моєму обличчі відсутні, тай недивно після такої новини.

- Ми знайомі ?  - компанічг сміється з мене , проте спіймавши мій сердитий погляд додав Ден додав - Ангел що сталось ? - різко запанувала тиша , і вони  мовчки дивилися то нього то на мене , чекаючи що буде далі.

- Тато він ... - я майже плачу  , мені начхати на все і всіх  що мене оточуює - він в лікарні...-  вже не стримуючи сліз обійняла хлопця аби трохи заспокоїтись, я лише недавно його знайшла , а зараз... Він при смерті.

- Ось - Ден протягнув мені ключі від  авто які я взяла тремтячою рукою.

- Бентон ти здурів ? Вона ж розтовче твоє авто ! Я не здивуюсь якщо вона його навіть не заведе. - Ден ухмильнувся почувши вигадане ним прізвище , проте зараз йому плювати на те що про нього подумають адже Ангелу потрібна допомога.

- Колінс , вона не так ким прикидається , при бажанні вона і Влада обжене, будь певен - я подивилась на друга який вже починав сердитись. Спіймавши мій погляд він кивнув і я пішла на парковку. Ну як пішла , побігла.

Сидячи біля батька, дуже важко дивитись на нього , на тата якого я знайшла не так давно , а вже можу втратити назавжди. Білі стіни, крапельниця , писк приборів і запах ліків, це все зараз оточує мене. Я з самого дитинства боялась лікарень і навіть зараз, будучи дорослою, продовжую їх боятись, проте страх втратити батька значно більший.

- Як таке могло статись ? -  крізь сльози я не бачила що мене оточує , чому він ? Чому не я ?

- Конкуренти підлаштувати авіа катастрофу , але вони не врахували що батько вміє користуватись парашутом. - Вадім не відходив від мене , боячись що щось станеться. Втратити відразу двох найрідніших людей він не може. Просто не витримає. 

Дєрзкий БлогерWhere stories live. Discover now