Ненавиджу сукні ! І чому цей ідіот попросив привезти саме сукню ? Хоча знаю -- він ідіот і цим все сказано, добре що хоч туфлі не на каблуках, а то я на перших же сходах ноги зламала. Впринципі сукня досить гарна: червона, трохи вище колін з мереживом на поясі, із закритою спиною та невеликим декольте. Ну добре що хоч пальто в мене є, той дебіл ще бурчав що сукня занадто відкрита. А сам у рубашці і джинсах , нормально так.
Ми їхали десь годину і єдине про що говорили
- Ще довго ? - всоте запитала і зараз я не жартую, я рахувала. Він лише закотив очі
- Ще десять хвилин
- Десять хвилин назад було, ще десять хвилин! - Влад вирішив мовчати, а я знову почала бісити його
- Все. Ми нарешті приїхали ! - переможного посміхнувся Едісон, рано радіє.
- Так швидко ? Я б ще проїхалася - Хах, схоже мені нарешті вдалось його вивести. Проте не довго раділа адже схоже в нього вже є якийсь план і мені він явно не сподобався.
- Ще одне слово і ми поїдемо в місце настільки далеке, щоб нас довго ніхто не зміг знайти - він пошло посміхнувся
- Збоченець - я швидко вийшла з авто і показавши йому язик втікла.
Влад зачекав кілька хвилин і побіг слідом. Ми сміючись бігали між дерев. Проте не пройшло й пів години, як йому набридло, він наздогнав мене, й повернув до себе... Скільки разів я уже говорила що переможець по житті?! Так от скажу ще раз, я лох. Як тільки Влад повернув мене я не втрималась на ногах і майже впала, він намагався мене втримати проте вже через кілька секунд ми вдвох лежали на землі. І якщо ви зараз уявили милу картину де пара лежить на землі мило посміхаючись чи сміючись то я мушу вас розчарувати, ми впали якраз у брудну калюжу й намокли. Дуже. День вдався !
Ненавиджу шопінг. Ми вийшли з торгового центру де мені нарешті знайшли нормальний одяг: чорні джинси із завищеною талією і біла футболка з написом adidas, а ще червона спортивна ковта. Влад купив точнісінько такий самий одяг, проте чоловічої моделі. Самим цікавим було те що купували одяг ми окремо один від одного, так що наш парний стиль повний збіг. Схоже наші смаки співпадають.
- Ну то що, куди підемо ? - мені стало цікаво для чого ми все таки приїхали в цей парк, звичайно що тут гарно але всеж
- Зараз погуляємо і підемо в кафе - чомусь мені його посмішка не дуже подобається.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дєрзкий Блогер
Teen FictionАнонімна блогерша з мільйонною аудиторією, подруга ватажка мафії... І шкільний ізгой. Аня досить спокійно живе в невеликому містечку, батьки її ненавидять через те що вона не їх рідна донька, але для своєї репутації грають роль зразкової сім'ї. Най...
