Дєрзкий Блогер

глава 44

Він мені зрадив... Навіщо мені далі жити. Який сенс?! Ще один крок і весь біль мине. Так , стоп. Зараз я не сама, в мене є двоє ще не народжених дітей і я не вправі розпоряджатися їх життями. Вони заслуговують на життя , заслуговують і на любячих батьків. Я повільно відійшла від мосту розуміючи що це правильне рішення. Хоч моє серце й розбите але потрібно розібратись у всьому цьому лайні. Влад не міг мені просто так зрадити , та ще й знаючи що я скоро повернуся додому. Чому він так вчинив?! Запитаю в нього , якщо він не знайде пояснення протягом тридцяти секунд то я проживу і без нього. Але про це вже потрібно буде подумати завтра, а зараз в ліжечко, день був насиченим та нервовим. А мені нервуватись аж ніяк не можна. Проте дійти до авто мені не вдалось, адже раптом перед перед очима все пливло і я провалилась у темряву, моєю останньою думкою було: аби хоч діти не постраждали.

Прокинувшись від неприємного запаху ліків і писку приборів я оглянула кімнату в якій знаходилась. Кругом мене було безліч якихось невідомих мені приборів, голі стіни світло блакитного кольору і велике вікно за яким росли різні дерева які вже були повністю покриті листям. Скільки я проспала ?! Що з моїми дітьми ? Я хотіла щось сказати але із горла вирвався лише ледь чутний хрип. З крісла, яке я навіть не помітила коли обдивлялась кімнату, до мене підбіг Влад. Вигляд у нього не найкращий: темні круги під очима, кілька денна щетина, обличчя бліде та худе, а ще в нього на обличчі красувалась ... щаслива посмішка.

- Що з дітьми ?! - це найголовніше питання яке мене цікавило, якщо з ними щось станеться то я цього просто не переживу.

- А ти подивись на свій живіт - я подивилась на того дебіла, аля я ледве говорю. Він зрозумів натяк і підійшов до мене й обережно підняв щоб я побачила свій вже досить помітний животик. Видихнувши з полегшенням й посміхнувшись погладила свій животик . Влад обережно поклавши мене на ліжко не поспішав прибирати руку, ніжно поглажуючи мою спину. - я хочу розповісти що сталось насправді.

- Влад непотрібно - я хоч і спала , ну чи лежала в комі, чи... Не суть. Загалом в тому стані в якому мені довелось перебувати , чула все що до мене говорили. Я знаю що Влад мені не зрадив, але мені досі дуже боляче. Можливо, а точніше абсолютно точно, якби я була при свідомості коли той безсмертний розповідав мені про те чому він мені вирішив зрадити, в нього б летіли всі предмети які потрапили мені під руку, і у лікарні зараз лежав він, а не я. Проте мушу визнати що і я трооошки винна в цій ситуації: якби Влад знав що Вадім мій брат то не вирішив мститись мені, і я б зараз не лежала в лікарні. Стоп, чому я зараз в лікарні ?! - непотрібно виправдовуватись...