Дєрзкий Блогер

глава 7

Аня

Я лежу значить така , нікому не заважаю і тут на мене виливається холодна вода ! За що ?

- Вадім я тебе зараз уб'ю ! - я сказала це не відкриваючи очей. А дарма. Ох як дарма! Адже замість звичайних вибачень почула сміх, і він належав не брату. Я відкрила очі й повільно повернула голову на сміх , як  і думала це був не Вадім а якийсь чоловік. На вигляд йому не більше сорока , чорне волосся, як і  у Вадима, спадає на голубі очі, а на  гострих скулах трьох денна щитина. Закінчивши роздивлятися його обличчя я перейшла до тіла , а воно в нього спортивне. Такс , Аня він для тебе за старий.   я спіймала на собі його погляд який так само роздивлявся мене.

- Ви хто ? І чому вилили на мене воду?- ну а що ? Я не боюсь його. Майже.  Можливо тому що він зараз посміхався мені , або  тому що в глибині душі я вже знаю відповідь на своє питання.

- Я просто не зміг тебе розбудити тому довелось використовувати запасний варіант - та він сміється ! - спускайся на сніданок і я відповім на всі твої запитання.

Через десять хвилин я вже сиділа за столом і ніяк не наважувалась заговорити до незнайомця , проте він заговорив перший

- Запитуй все що завгодно - він подивився на мене , аля валяй я жду !

- Ну для початку як вас звати , як ви сюди прийшли і що вам потрібно від мене - а я збиралась лише запитати як його звати. Ну що , його вираз обличчя був того вартий.

- Мене звати Алекс , прийшов сюди ногами для того щоб познайомитись - він що мій батько ? Не про таку зустріч я мріяла. Ну ось я вже мало не плачу, та що зі мною  - познайомитись із дочкою яку нарешті знайшов - я не плачу ,не плачу , та блін я розридалась. Він мене обійняв і мені стало якось спокійніше.

Ще близько години ми розмовляли , потім вирішили що Вадім  хоче прокинутись просто зараз. Ну а що. Досить спати , батько приїхав лише на кілька днів, а він спить. Поки тато шукає маркер, я на мазала  його руки пастою , тато знайшовши маркер написав в нього на лобі ОБЕРЕЖНО БАБНІК!!! Якщо чесно спочатку мені було страшно і від нашої зустрічі я очікувала чого завгодно  але зараз зрозуміла що він хоч і виглядає суровим  але почуття гумору у нього присутнє . Я ввімкнула будильник і кинула братику на ліжко , тато сховався за стіну.
Те що сталось далі просто потрібно побачити на власні очі ! Спочатку Вадім намагаючись протерти очі й розмазав пасту по обличчі.  В такому вигляді він пішов у ванну кімнату а далі закричав , все мені хана. Сподіваюсь що мені на могилку покладуть квіточку. Він вийшов із ванної і повільно почав підходити, я в свою чергу відійшла й відкрила двері , в яких стояв Алекс. Боже, я його вже обожнюю.  Вадим почав кричати й проклинати нас , а ми в свою чергу лише залились сміхом. Брат заспокоївся лише після того як змив напис і пасту з обличчя. Да відчуваю що веселі будуть деньки.