Ми їхали кілька годин, за цей час хоч як я не намагалась випитати куди ми їдемо він мовчав. Зараз ми зупинились десь серед лісу, однозначно природа тут дуже гарна , аж дивно що тут ще немає якогось парку. Як тільки ми вийшли із його чорного ферарі він зав'язав мені очі шовковою хустинкою і повів кудись в перед. Я не бачила що робиться довкола , просто йшла насолоджуючись теплом й звуками опалого листя під ногами. Ми пройшли якихось сто метрів як я почула звук відкриваючихся дверей, проте мої очі досі зав'язані тому як виглядає цей дім не знаю. Я обережно йшла по сходах, Владу схоже вже це набридло тому він підхопив мене на руки і поніс нагору, від несподіванки я вскрикнула. І видихнула з полегшенням коли мої ноги знову торкнулись землі.
- Можеш відкрити очі - я зняла з очей пов'язку і застигла з шоку від побаченого. Ми стояли на третьому поверсі в кімнаті повністю заповненій подушоками а через скло яке відкривало чудовий краєвид можна побачити дуже гарний осінній ліс - тобі подобається тут? Якщо ні то ми можемо поїхати додому
- Тут дуже гарно !- Влад посміхнувся і обійняв мене за талію. Далі я зробила те чого аж ніяк не очікувала від себе, я поцілувала блондина, він відповів на поцілунок відразу. Через те що нам почало катастрофічно не вистачати повітря ми мусили розірвати поцілунок.
- Я тебе люблю - сказав Влад і притулився до мене лобом. А я ? Я просто не знала що говорити. Він обійняв мене - це ще не все - він вийшов з кімнати, а через кілька хвилин повернувся з величезним букетом білих лілій і протягнув його мені. Взявши квіти з посмішкою вдихнула їх аромат - ходімо зі мною - він взяв мене за руку
- А як же квіти ?! - піднімаючись сказала я
- Я тобі ще сотні таких подарую - Влад ніжно поцілував мою долоню
- Ловлю на слові - вставши на ноги я вже хотіла іти, проте йому такий розклад не сподобався. Влад взав мене на руки й ніжно поцілував я відповіла на поцілунок. - ходімо , мені цікаво що ти ще підготував
- От навіщо було псувати такий романтичний момент ?! - він скопіював мій сердитим голос, від чого я розсміялась, а на його обличчі була щаслива посмішка.
- Давай холоп, неси мене - хлопець закрутив мене в кімнаті, чим викликав ще більше щасливого сміху
Ми зайшли в сусідню кімнату з схожими вікнами і краєвидом за ними. Але в цій кімнаті стояв столик із їжею і два стільці , а не подушки. Він посадив мене на стілець, а сам сів навпроти
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дєрзкий Блогер
Genç KurguАнонімна блогерша з мільйонною аудиторією, подруга ватажка мафії... І шкільний ізгой. Аня досить спокійно живе в невеликому містечку, батьки її ненавидять через те що вона не їх рідна донька, але для своєї репутації грають роль зразкової сім'ї. Най...
