Хижак із трояндою

29

*Вівторок*

Знову школа, знову усі ці люди.Впринципі, я не проти, та коли бачу Калеба з якимись дівчатами, фу.Ні я не ревную, най робить що хоче.Та він тепер навіть не звертає на мене уваги.Хоть б глянув у мою сторону, але нічого.Що якщо цей спор він виграв?

Вчитель: Сабріна!
Сабріна: м?
Вчитель: залишаєтеся після уроків!
Сабріна: стоп, чому?
Вчитель: ви все десь літаєте, щоб я вас тут після уроків побачив.Не побачу, самі потім себе шкодуйте.

М да...Знову думати не про урок, а про Калеба, це погано.Для мене це не кінець світу, залишитися після уроків, можу й посидіти.

*Після уроків*

Як і вчитель сказав, я мала повернутися у школу.Де більшості вже йдуть додому.Ненавиджу це відчуття, коли усі такі щасливі, йдуть додому.Хоча чого я?Сама винна.

Еміллі: ну ладно.Я тоді побігла в бібліотеку.Я тобі потім подзвоню, коли ти вже будеш вдома.
Сабріна: окей.

Попрощавшись з подругою, я попрямувала до класу історії.Ідучи в клас, я почула знайомі голоса.Зрозуміла що в столовці хтось є.Не встигла я й зайти, як побачила Калеба і Остіна.Я хотіла з ними привітатися, та потім почула розмову.

Остін: як це «не все»?
Калеб: ось так вот, не все.
Остін: бро, розкажи їй.Буде погано якщо вона почує від когось іншого.
Калеб: знаю.Треба якось ще пояснити.
Остін: не тяни, тільки гірше зробиш.
Калеб: знаю.
Остін: вона тобі дійсно подобається?
Калеб: ...

Він промовчав.Він просто, промовчав...Вони говорили про мене, я в цьому впевнена, а про кого ще?Чорт і я піддалася, дура.Я повірила що він мене кохає, та я для нього як усі решта дівчат...

Вчитель: Сабріна МакВей, ви хвилину тому вже мали бути у мене!

Я сильно злякалася, коли мене покликав вчитель.Швидко прийшовши в себе, я побігла в клас історії.І на диво, я була не одна.Був ще один хлопець, Чарлі.

Цілий урок ми сиділи мовчки, я малювала метеликів, а хлопець слухав музику.Вчитель весь цей час, просто сидів з нами, читаючи книгу.Як я вже хотіла додому на своє ліжечко, іменно після цього, що почула від Калеба.

Хтось зайшов у кабінет, та попросив вчителя допомоги.Вчитель вийшов, та я не звернула уваги.Тільки тоді, коли хлопець встав та почав збиратися.

Сабріна: ти куда?Хіба можна йти?
Чарлі: а тобі не пофіг?Вчитель пішов, значить можна йти.- збирає свій рюкзак.
Сабріна: та я просто допомогти тобі хочу, щоб потім не було проблем.
Чарлі: не буде, я тут більше вчусь ніж ти.
Сабріна: а ну давай зрівнювати, хто де більше вчиться.- з сарказмом кажу я.
Чарлі: слухай, з такими як ти, мені взагалі неприємно сидіти.
Сабріна: чому це?
Чарлі: зустріла Калеба, зразу сіла йому на коліна.- підійшов він до мене.- що?Я кажу правду.
Сабріна: не можу з такими як ти спілкуватися.
Чарлі: хлопець ніяк не зацікавлений в тобі, сама згадаєш мої слова...а і ще...ти в нього така не одна.- ідучи до дверей каже хлопець.
Сабріна: тобі звідки знати?
Чарлі: кажу ж, я тут більше вчуся ніж ти.
Сабріна: і хто це?
Чарлі: вони тут не вчаться.

На кінець сказав хлопець.Не хотіла йому вірити і не буду.Такого не може бути, Калеб сам мені признався, чи може так воно й є?Як мені противно.

Через пів години, я вже була на волі.Я вийшла зі школи та зустріла Калеба.Який посміхався мені і стояв біля своєї машини.Не зрозуміла його план дій, я пішла дальше, на що хлопець швидко до мене підбіг.

  Калеб: хей, стояти.Ти куда?
  Сабріна: додому.
  Калеб: ну так давай разом)До мене.- подивився на мене.
  Сабріна: ти від мене щось приховуєш?
  Калеб: в сенсі?
  Сабріна: що ти від мене приховуєш?
  Калеб: я не розумію про що ти.
  Сабріна: ти на мене уваги не звертаєш, від слова зовсім.Навіть коли йду по коридору, ти навіть мені не посміхаєшся.
  Калеб: вибач.Просто я думав, якщо ти не хочеш щоб хтось дізнався що ми зустрічаємося, то значить треба так поводитися.
  Сабріна: і ти більше нічого мені не хочеш розказати?
  Калеб: ні.Що за настрій?
  Сабріна: я хочу додому, наодинці.Все, бувай Калеб.
  Калеб: Сабріна.

Я пішла геть, швидко, як тільки могла.А хлопець дивився мені у слід, стоячи нічого не розуміючи.