Хижак із трояндою

38

Сабріна: ти про кого?Що за Лола?

Ці питання не просто мені вимовити, я не розуміла, що це за дівчина Лола.Як вона зв'язана з Калебом?

Райан: ем...

Хлопець почав трохи мовчати, він зрозумів що явно сказав лишнє.

Сабріна: Райан якщо ти зараз мені нічого не розкажеш...
Райан: Лола - це дівчина з іншої школи, там де колись вчився Полл.Я тільки що бачив Калеба з нею...
Сабріна: де?!- як не своя, питаю.
Райан: Сабріна я не хотів...
Сабріна: ти на машині?
Райан: так.
Сабріна: ну тоді поїхали до нього!

Я швидко встала і побігла до виходу, а за мною хлопець.Ми сіли в машину і я старалась не заплакати, може це просто якесь непорозуміння.

Ми під'їхали до якогось будинку, у якому нікого не було, як мені здалося.

  Сабріна: це тут?- виходячи з машини, питаю в хлопця.
  Райан: так, випий трохи води, заспокійся.- закриває двері за собою, та прямує до мене з водою.
  Сабріна: я спокійна.- твердо відповідаю я.
  Райан: Сабріна, легше стане.

Я взяла бутилку води, та випила, щоб від мене Райан відстав з цією водою.Вже біля дверей я стою і не можу відкрити, хлопець зробив це за мене.Коли зайшла у будинок було пусто, темно, ні душі.

  Сабріна: ти впевнений що вони тут?- обертаючись до Райана, питаю його.
  Райан: а тебе хіба батьки не вчили?Не сідай до незнайомців)Ось моє тобі попередження.
  Сабріна: Райан ти про що?
  Райан: тобі краще зараз присісти.

У мене крутиться голова і тут я зрозуміла, що ніякого Калеба тут і близько немає.Я почала відходити від Райана, не могла повірити що він мені може завдать шкоди.

*POV: Калеб з Декстером*

  Калеб: не треба було їй так грубо відповідати, розумієш я її просто люблю.- бере ще одну кружку з віскі.
  Декстер: ей друг, досить.- тяне назад кружку.- це вже третя.
  Калеб: це всього-лиш третя!
  Декстер: любиш дівчину, ну так попробуй не пити, щоб потім з нею нормально поговорити)
  Калеб: а хоча ти правий.І що тепер робити?
  Декстер: я тільки що шось не ясне сказав?
  Калеб: все ясно.
  Декстер: де вона зараз?
  Калеб: в мене вдома, думаю...
  Декстер: подзвони до неї і вали звідси, дістав.
  Калеб: ти прям справжній друг.- беручи телефон, говорить Калеб.

Через 20 хв, Калеб все так і сидить, дзвонить Сабріні, яка не відповідає.

  Декстер: обідилась, ігнорить...- подивився на годинник.- або спить.
  Калеб: ігнорить, лан йду додому.Все давай, до завтра.
  Декстер: давай підвезу, я тебе не впущу зараз за руль.

Два хлопці сіли в машину, та попрямували до Калеба.Коли вони прибули на місце, офіційно попрощались і хлопець пішов додому.

Заходячи до себе в хату, хлопець замітив тишу і темряву.Коли зайшов до своєї спальні, в надії побачити Сабріну, так і нікого не зустрів.Калеб зрозумів, що дівчина пішла до себе додому, і на п'яну голову, Калеб рушив до неї.

*POV: Сабріна*

  Сабріна: для чого, Райан?- сидячи на дивані, питає майже сонна дівчина.
  Райан: ти мені сподобалась, Сабріно.- підсів до неї на диван.- як тільки зрозумів, що у вас якісь мутки з Калебом, зразу захотілось все робити на зло, щоб ти кожного разу приходила до мене.
  Сабріна: будь-ласка тільки не рухай мене.- засинаючи промовляю я і з рук падає та сама вода.
  Райан: гаразд)

Стало зрозуміло, що в воді було снодійне, яке так легко мені далося.Я нічого не могла вдіяти.В руки я не могла взяти телефон, так як боялася що ось-ось Райан забере мій шанс.Просто засинаючи, благала Бога, ще раз проснутися.

*POV: Калеб*

Калеб вже підійшов до Сабріни будинку і натиснув на дзвінок, який голосно зазвучав.З іншої сторони дверей включилось світло, було ясно що його почули.

  Тато: Калеб?
  Калеб: так, добрий вечір.А можна Сабріну?Мені треба з нею поговорити.- вже тверезо, каже хлопець.
  Тато: хіба вона не в тебе?

Те що хлопець здивувався, це нічого не сказати.

  Тато: Калеб?- дорослий ще трохи подивився на хлопця, який мовчав.- де Сабріна?
  Калеб: о Боже!Вибачте, вона ж у Еміллі залишилася, я забув.
  Тато: вона точно в Еміллі?
  Калеб: так, ми просто трохи посварилися, вибачте.
  Тато: усе нормально, завтра з нею вже поговориш, зараз пізно.
  Калеб: добре, дякую і добраніч)
  Тато: добраніч)- чоловік майже закрив двері, як тут він ще дещо сказав.- Калеб!
  Калеб: так?- відкривши двері своєї машини, викрикує хлопець.
  Тато: не знаю чи сильно ви там посварились, та вона справді тебе любить)