Хижак із трояндою

37

Белла: Сабріна?- дивиться радісно на мене жінка.
Калеб: ви знайомі?
Белла: так.Точніше з твоєю мамою, ти ще була така маленька, а тепер справжня леді)
Сабріна: хах, стараюсь не відставати від вас)
Белла: ой ну що таке говориш, аж почервоніла)Йдіть сюди, обніму вас.
Калеб: тільки давай не души.
Белла: ой всьо!
Спбріна: хаха.

Ми стояли усі на коридорі і просто обнімалися.

Через хвилин так 15, ми вже сиділи за столом і дуже багато розмовляли.Тьоті Белла було цікаво, як так сталось, що я зустрічаюся з її сином.Я була рада, що хоть трішки знаю цю жінку.

Колись давно, коли мені було років 3-4, я часто з мамою приходила на її роботу.Усі там мене знали, іменно там і працювала Белла.Вона з моєю мамою були хорошими колегами, часто могли засиджуватися у якихось кафешках.Та я ніколи не знала, що у неї є син.

Тепер ми зустрілися і вона справді приємна жінка.

Белла: твій батько не прийде?- запиталася у Калеба.
Калеб: багато роботи.
Белла: ну звісно.- із сарказмом сказала жінка.- коли дітей плануєте?

Від цього неочікуваного запитання, я і Калеб чуть не впали на місці, при чому, ми просто сиділи.

Калеб: мама, дай нам закінчити навчання.
Белла: встигнеш закінчити, дівчата хочуть заміж, правда Сабріно?
Сабріна: ага хаха)
Белла: Калеб, якщо ти, якогось біса, не візьмеш її заміж, я не знаю що з тобою зроблю.
Калеб: ну й мама в тебе погрози, чим дальше тим гірше.- посміявся хлопець.
  Сабріна: ну і по-факту, мені навіть 17 нема.
Белла: то ти така маленька?Йой, треба було раніше сказати.
  Калеб: та, а я сильно великий.- із сарказмом сказав хлопець.

Так і пройшов день.Ми цілий вечір сиділи за столом і розмовляли.Калебі сподобалося, що я так вгодила його матері.Хлопець також переживав за це, та все обійшлося.

Вечером, коли мати Калеба вже пішла, ми були у ванній, робили масочки.Точніше, Калеб не хотів, та я його заставляла.Ще ми говорили на тему нового року, де і як його проведемо.Через цю тему ми почали сваритися, хлопець хотів щоб ми робили вечірку, в нього в хаті.Я дуже була зла на нього, тому що хотіла провести тільки з близькими нам людям.

  Калеб: тоді який толк в Новому Році?- виходячи з ванни питає хлопець.
  Сабріна: ти хочеш його провести як все проводиш?Просто випиваючи, навіть з невідомими особами?- біжу я за ним.
  Калеб: це вечірка, це має бути круто.Та й якщо ти будеш зі мною, хто казав з «невідомими особами»?!
  Сабріна: я не хочу щоб тут була товпа іншим підлітків.Давай проведемо із близькими.
  Калеб: з батьками?
  Сабріна: можна і з батьками.
  Калеб: ні, так мені не подобається.
  Сабріна: а ну тобі подобається щоб про це всі чули і бачили!
  Калеб: все Сабріна, не хочу про це говорити!
  Сабріна: через тиждень Новий Рік, хочу нагадати.
  Калеб: дякую що сказала, щоб я без тебе робив.- ігриво каже він.

Я просто стояла і дивилася на хлопця, склавши руки.Він почав дивитися на мене, та потім перевів погляд, так як йому хтось подзвонив.Все що я зрозуміла, це те що він кудась вже збирається.

  Сабріна: куда...- не дослухавши моє питання, перебиває мене хлопець.
  Калеб: мене Декстер покликав ненадовго прогулятися.

Хлопець швидко спустився, та пішов на коридор, одіти куртку.

  Сабріна: ось як ти вирішуєш проблеми?- повільно підхожу, недалеко до хлопця.
  Калеб: блять Сабріна, не виводь мене.Все я пішов.

Хлопець швидко вийшов з квартири і закрив двері.Мені стало дуже обідно і я більше не могла залишатися в цій квартирі, а який сенс?Тому я також швидко зібралася і пішла.

*В КАФЕ 22:35*

Я зайшла в кафе яке працювало цілодобово, в надії що до мене хтось з дівчат прийде.Я дзвонила Еміллі але дівчина не відповідала.Одна в кафе, я сижу і майже плачу.Не хотіла я сваритися з Калебом, і дуже по-тупому ми посварилися, найцікавіше, що я не знаю де він...

  Райан: Сабріна?
  Сабріна: оу...привіт, ти що тут робиш?
  Райан: у мене до тебе таке ж саме питання.- посміявся він.- усе нормально?- підсів до мене хлопець.
  Сабріна: так, усе гаразд, просто з Калебом трохи посварилася.
  Райан: через Лолу?
  Сабріна: яка ще Лола?