Хижак із трояндою

35

Калеб: Сабріна?Не підходь до неї!- підбігає Калеб.

Хлопець швидко сідає біля мене і починає розглядати мене.

Калеб: шо за фігня Полл?!- кричить він на хлопця.
Полл: та вона сама!Ідіот!
Калеб: ти зараз також попадеш під машину!- взяв його за футболку.
Хлоя: ей, ей!Хлопці стоп!- підбігає дівчина зі своїм хлопцем.- Сабріна, ти як?
Сабріна: голова крутиться.
Остін: скільки пальців показую?- показує два пальця.
Сабріна: бляха, Остін ти зараз серйозно?Два.
Остін: ну треба ж було перевірити.

Мене бере на руки Калеб і йде в сторону медпункту.Він був дуже злий і переживав водночас.

*Медпункт*

Лікарь: так, усе добре.Тобі повезло, що не сильно вдарилася.
Сабріна: ага, везуча.
Лікарь: вам краще в номері полижати, десь дві години.У вас трохи крутиться голова, але це пройде.
Калеб: добре, дякую.

Ми вийшли з медпункту.Звісно вчителя дізналися що сталося.Вони викликали до себе Полла, так як по-правилам, неможна було кудись їхати нікому не сказавши.

Калеб допоміг мені дойти до номера і там сидів зі мною.Витирав кров з лоба.

Калеб: Боже, Сабріна, я так злякався.
Сабріна: пробач, не знала що так вийде.
Калеб: куда ти так спішила, що аж не побачила машину?
Сабріна: якщо б не Чарлі, я б нікуди не пішла.
Калеб: Чарлі?Що він зробив?!
Сабріна: як завжди, фігню несе.Мене це збісило, я його трохи вдарила і вирішила піти до номера, пожалітися дівчатам.Ну щось пішло не по плану...
Калеб: я вб'ю його!
Сабріна: та все, давай забудемо про них.
Калеб: ох Сабріна.- обняв мене хлопець, щоб заспокоїтись.- ти мене так зведеш до смерті)
Сабріна: ахах, пробач.Зі мною буває не легко)
Калеб: давай лягай)

Поцілував мене і заставив лягти.Я лягла і зразу йому посміхнулась.

Сабріна: давай заведемо собаку)
Калеб: так, Сабріна, потім поговоримо.- намагався хлопець мене вкласти.
Сабріна: ми заведемо собаку?- радісно запитала я.
Калеб: м да...ти так нормально вдарилася головою.- посміявся з мене хлопець.

*19:00*

Проснулася я блище до вечора.Голова трохи боліла, і у номері нікого не було.Я вийшла з номеру і попрямувала до костеру, в надії побачити знайомих.

Ідучи, мене побачив вчитель, який приписав мене до того списку прибирання.

  Вчитель: о Сабріно!З вами усе гаразд?
  Сабріна: ага, ви часом...
  Вчитель: добре що все так обійшлось доречі, я вашому батькові подзвонив, розказав про все що сталося.
  Сабріна: добре, я до нього передзвоню.Так ось, ви знаєте де Еміллі?
  Вчитель: а хіба вона не в номері?

І тут я зрозуміла, що спалила компанію.Треба якось викручувати ситуацію.

  Сабрін: блін, точно!Вона за водою пішла.Вибачте, у мене голова просто...ну розумієте.- почала грати у свою роль.
  Вчитель: вона точно пішла за водою?
  Сабріна: так, я просто її попросила.
  Вчитель: вас провести?
  Сабріна: ні!Ні я сама зможу, гарного вам вечора)

Я пішла як найшвидше.Вчитель звісно на мене дивно подивився, але повірив мені.

Коли зайшла в номер, я згадала що сьогодні мала бути гра.Хлопці грають у баскетбол.Я знала місце розташування, і попрямувала туди.

На полі було ще менше людей, ніж було.

  Еміллі: Сабріна!

Я бачу подругу, яка біжить до мене обніматися.

  Еміллі: господи!Я так злякалася, коли мені усе розказали.
  Сабріна: чому тебе не було в номері?Не попередила що йдеш.
  Еміллі: думала краще тебе не будити.Калеб казав що краще не треба.
  Сабріна: доречі, де він?
  Еміллі: та ось грає.- показала напрямок і я його замітила.

Я присіла і просто почала дивитися як він грає.Еміллі подивилася на мене, як на хвору людину.Може так і є, хто його знає?

  Еміллі: виглядає не дуже.
  Сабріна: таких компліментів мені ще не робили.
  Еміллі: та ні, просто тебе голова ще крутиться?
  Сабріна: не дуже.А чому ти мені не сказала, що це не можна в такій годині бути на вулиці?
  Еміллі: я думала ти знаєш.
  Сабріна: я просто зустріла вчителя по дорозі.
  Еміллі: о йой.
  Сабріна: але він повірив моїй брехні.
  Еміллі: о молодець актрисо)

Далі що ми бачимо, це як Чарлі штовхнув Остіна...