Хижак із трояндою

28

  Сабріна: де у тебе душ?
  Калеб: ось там, чекай я тобі рушник дам.- хлопець швидко встав і підійшов до шафи.
  Сабріна: дякую.

Я швидко розвернулася і попрямувала в душ.Хлопець весь цей час дивився з усмішкою, що його так смішить?Те що було вчора між нами?А чому мені не смішно?

Через 10 хвилин я вже вийшла вся одіта, у своє вчорашнє плаття.Виходячи з душу, я не помітила хлопця у кімнаті.Взяла усі свої речі і спустилася вниз.

Калеб: ти вже йдеш?
Сабріна: та.
Калеб: давай я тебе хоть підвезу.- підходить до мене хлопець, коли я вже почала взуватися.
Сабріна: ні я сама.
Калеб: я підвезу тебе.- твердо сказав хлопець.

*В машині*

Ми вже зрушили з місця, а я далі мовчала.Не знала як почати з ним розмову, хоть про щось.Мені далі було стидно за себе.Хлопець навіть толком не одягнувся, тільки спортивні штани і кроси.Ми їхали у повній тишині, перші 5 хвилин, та потім Калеб почав:

Калеб: Сабріна.
Сабріна: м?
Калеб: як твій настрій?
Сабріна: нормально.
Калеб: ти пам'ятає що вчора було?

«О Госоподи, для чого він мене це питає?Я зразу трохи почервоніла»

Сабріна: Калеб, давай зараз не про це.
Калеб: а що не так?
Сабріна: просто не хочу про це говорити.
Калеб: ти шкодуєш?
Сабріна: ні, тобто...Ми з тобою домовилися бути друзями!
Калеб: як бачиш, ми не можемо бути друзями.Я тобі нагадаю, вчора ти мене перша поцілувала.
Сабріна: ти хочеш сказати що я винна?
Калеб: ні, бо якби я не хотів, цього всього б не було.Хіба ні?

Я задумалася, розуміючи що хлопець правий.І так я його перша поцілувала.

Калеб: тільки не думай, що я це зробив через цей спор.Це не так.
Сабріна: зупини тут, я татові говорила що у подруги.Не хочу щоб він бачив твою машину.
Калеб: окей.

Він швидко зупинив і заблокував двері.

Сабріна: Калеб відкрий!
Калеб: ммм, не хочу)
Сабріна: Калеб я...

Не закінчила я своє речення, як Калеб поцілував мене.Перше я відмовляла, а потім сама вже відповідала.Як мені пояснити себе?Або як мені себе зрозуміти?

Калеб: сама ж цього хочеш)
Сабріна: я не знаю що тобі сказати...
Калеб: скажи що ти тільки моя і все, я більшого не прошу)

Я подивилася на нього, а він дивився на мене.Ці очі, ця усмішка, мені це подобається.Це як мій наркотик, так і тяне.

Сабріна: добре.
Калеб: тобто, ми зустрічаємося?)
Сабріна: так, тільки нікому.
Калеб: гаразд.

На прощання хлопець поцілував мене, що мені знову сподобалося.Відкрила двері і пішла трохи пішки додому.Коли зайшла додому, тато почав мене обнімати і говорив як він переживав.Перед ним я відчувала себе трохи винною, але він потім наклав нам їсти, і ми разом обідали.

*17:00*

О 5 годині, до мене зайшла Еміллі.А я себе почувала трохи погано, все через алкоголь, та трохи болів живіт, але це зрозуміло чому...

Дівчина мені розказувала, що їхала на дачу, тому так швидко від нас поїхала.

  Еміллі: чесно кажучи, взагалі не хотіла їхати.Доречі...
  Сабріна: м?- починаю пити воду.
  Еміллі: як там Калеб?)

Я чуть не подавилася водою.Перше питання, звідки вона дізналася?О Господи, як стидно...

  Еміллі: тихо, тихо, хахаха, не подавись тою водою.Я просто запитала про Калеба, точно влюбилася)- починає знущатися з мене.
  Сабріна: та ні, просто, це було неочікуване питання.
  Еміллі: мені Хлоя говорила, що ви в одній кімнаті спали.
  Сабріна: Хлоя багато чого не пам'ятає, а ти мені говориш за те що вона тобі там говорила.Не сміши.- істерично сміюся я.
  Еміллі: ну добре, добре.О, як раз вона мені дзвонить.

Еміллі і я, почали спілкуватися з Хлоєю.Слава Богу, що у неї була інша тема для розмови.

Я дуже хочу їм усе розказати, але я сказала Калебу, щоб нікому не говорив що ми зустрічаємося.Подивимося, чи стримається він цього.Якщо ні.Мені доведеться з ним ростатися.

Цілу годину нам Хлоя говорила про новий бар, який має відкритися на днях.Вона звісно запропонувала піти усі разом.Чесно, після вечірки у Зої, я вже не знаю чого від себе очікувати.Алкоголь - це погана штука, можна й не пити, але тоді який сенс ходити в такі місця?