Хижак із трояндою

36

  Остін: тобі відкрити очі?!!!- кричить хлопець на Чарлі.
Чарлі: ти за територію вийшов!- підійшов той.
Остін: я тобі зараз вийду за...
Калеб: а ну втихомирились!- встав між ними.- Остін, забудь.Все продовжуємо!- кричить до інших.
Чарлі: чого командуєш?
Калеб: що?
Чарлі: ненадоїло?
Калеб: блять, Чарлі шо з тобою?Ти шо під чимось?

Усі дівчата просто сиділи і дивилися на це все.Мені було страшно, незнаю чого, все ж ніби під контролем.

  Калеб: ну звісно.- підходить він до Чарлі.- тут ж Полл, слухай чувак зав'язуй.
  Чарлі: я тобі не чувак!- штовхнув Калеба.
  Калеб: зря...

Калеб вдарив його з кулака, від чого Чарлі впав.Далі Калеб почав продовжувати.Я не могла сидіти і нічого не робити.

  Сабріна: Калеб!- закричала на хлопця, підходячи до нього.

Він продовжував, незважаючи на мене.Я ще дужче закричала його ім'я, він різко зупинився і дивився на Чарлі.

  Калеб: це за Сабріну.Не говори з нею, ніколи!

Кинув хлопця і пішов до мене.

*БІЛЯ КОСТРА*

Остін: що з Чарлі не так?
Калеб: давай не про нього.
Хлоя: не знаю що з ним, та це нас немає цікавити.
Еміллі: коли ми завтра їдемо?
Остін: десь година 12.
Калеб: прекрасно.
Хлоя: ладно, ми пішли.
Еміллі: куда?
Хлоя: вже пізно, в номер.
Еміллі: а ну ок, ми тоді з Зоєю також пішли.

Усі розійшлись і тальки я й Калеб залишилися біля костра.Ми дивилися на зірки, і просто мовчки сиділи.Хлопець дивився на мене, а я на вогонь, який тепло мене зігрівав.

Калеб: познайомишся з моєю мамою?

Те що я здивувалася і навіть трохи злякалася, це м'ягко сказано.Це було неочікуване питання.

Сабріна: коли ти нас хочеш познайомити?
Калеб: мама вже приїхала, тому можна завтра.
Сабріна: добре.- насторожена відповіла я.
Калеб: не бійся, вона хороша)

Він мене міцно обняв і цілував у щічку.Ми з ним ще пару хвилин поговорили і я на ньому заснула.Цілий вечір мене боліла голова, тому швидко вирубалась.

Я проснулася від того що Калеб мене тримав на своїх руках.Не знаю яка це годинна була, та явно це було пізно, або наоборот рано.Він приніс мене в свій номер, де нікого не було.Швидше за все Остін зараз просто з Хлоєю.

Сабріна: яка це годинна?
Калеб: тут поспиш, добре?
Сабріна: гаразд.
Калеб: все лягаємо спати.

Ми двоє лягли на одне ліжко і заснули.

*15:30*

Еміллі: алелуя, ми приїхали!
Сабріна: якось ми дуже довго їхали.- кажучи вихожу з автобуса.
Вчитель: усе діти, до понеділка.
Хлоя: до понеділка?!
Вчитель: ну після нового року звісно.Усім хороших свят!

Усі учні школи розійшлись по-домівкам.Я, Еміллі і Хлоя, ще на трохи залишилися.Ми трохи поговорили і я сіла в машину Калеба.

Калеб: їдемо до мене, а потім мама приїде до нас.
Сабріна: давай швидко, мені треба привести себе в порядок.
Калеб: хах, добре.

Вже вдома у Калеба, я зразу пішла приводити себе в порядок.Дуже переживала за маму Калеба, надіючись що вона не буде злою жінкою.Тим часом, Калеб просто розкладав речі.

  Сабріна: нагадай мені, як звати твою маму?- вибігаючи з ванни, питаю я у хлопця.
  Калеб: Белла.
  Сабріна: так, ти будеш в такому вигляді?- подивилася на хлопця який у спортивних штанах, та в брудному худі.
  Калеб: так, а що?
  Сабріна: може переодягнешся?
  Калеб: Сабріна, вона моя мати, що вона тільки вже не бачила?
  Сабріна: ну як знаєш Калеб.

Я забігла назад у ванну.Хлопець тим часом просто сидів і спостерігав за моїми рухами.Як він це пояснював, йому подобається спостерігати за мною.

Через пару хвилин спрацював дзвінок в двері.Від неочікуваності, я чуть не розбила кружку, яку тримала.Калеб це замітив, та швидко мене поцілував сказавши: «Усе буде добре».Хлопець швидко побіг до дверей.Далі шо я чую, це жіночий голос.Я тихо йду в сторону дверей, та мені так страшно, що здається не зможу сказати нормально «Добрий день!».

Белла: мій маленький, скучав за мною?
Калеб: звісно...
Сабрий: добрий...- тут я затинаюся і слова не можу промовити, та все ж таки вимовляю- день...