Хижак із трояндою

42

Калеб: Сабріна?!
Сабріна: зв'язок пропадає Калеб.
Калеб: Сабріна знай, я тебе знайду, усе буде добре, тільки не плач.
Сабріна: добре...у мене кров...з голови тече.
Калеб: я їх повбиваю!Так, Сабріна, прийом, ми знаємо де ти знаходишся, постарайся бути тихо.
Сабріна: добре.

На геолокації показало що дівчина в будинку Скота.Як і Хлоя підозрювала.Друзі як найдужче, старалися швидко доїхати але на зло, їх зупинила поліція, яка стояла на дорозі.

  Остін: зараз всі тихо, я говорю.- звертається до клипанії.
  Калеб: у нас немає на це часу!
  Остін: а що ти мені ще пропонуєш?Все тихо!

Поліція підійшла, та попросила опустити вікно.

  Офіцер: доброго ранку!Документи.
  Остін: ось.- віддає свої документи.

Усі мовчали, а в голові просили щоб пройшло це все діло якось швидше.За весь цей час Калеб дивився на телефон, наблюдав чи Сабріна не поміняла своє місце знаходження.

*POV: Сабріна*

Я проснулась в гробі...клас, до такого життя мене звісно не готувало.Я нічого не пам'ятаю після того як заснула, і це ясне діло.Я була зла на Райана, не думала я, що він міг так вчинити.

Мені дуже повезло, що цей придурок, не забрав у мене телефон.Я змогла зв'язатися з Калебом, ледве зв'язалася, так як зв'язок ледве ловив.Я сиділа тихо і старалася не рухатися.Розуміла що я точно десь близько біля Райана, і хто зна що він зробить, якщо дізнається що я вже проснулась.

Потім я почула голоси, я вже подумала що це Калеб, та надто швидко висновки зробила.

  ?: у мене тепер через тебе проблеми!- кричить якийсь хлопець.- сьогодні Калеб твій приходив, все дуже погано!
  Райан: усе буде добре, щось придумаю.

Я точно почула голос Райана, хоч він був досить далеко.

  ?: що ми зробимо з нею?Я не хочу на себе або на тебе вішати вбивство.
  Райан: я розумію.
  ?: та що ти в тому житті взагалі розумієш?!
Райан: все відвали, я сам усе зможу.
?: не мели дурниць.Кароче, беремо її і закопуємо, поки вона не проснулась.
Райан: заживо?
?: прийдеться, йолупе!Вона знає що це ти з нею зробив, тому все робимо як я скажу.
Райан: гаразд...

І тут до мене дійшло, що вони прямо зараз приближаються до мене.З розмови я зрозуміла що вони хочуть зі мною зробити, і це жахливо.

Вони почали відкривати гроб, а я мовчала, бо не знала як себе поводити.Коли вони офіційно, останній замок відкрили, я штовхнула Райана, зі всієї дурі і випригнула.

Райан: шо за чорт?!- сам чуть не впав, сказав хлопець.
?: о чорт!
Сабріна: не підходьте до мене!- кричу їм, з іншого кута кімнати.
?: вона все-таки проснулась!- кричить на Райана.
Райан: Сабріна, я...
Сабріна: просто дай мені вийти звідси!Я нічого не розкажу.- зі мокрими очима, прошу я.
?: ідіотка, тобі прийдеться розказати, тебе все місто шукає.

Цієї інформації, я й справді не знала.До мене прийшло в голову «Біжи!».Я зробила, що наказала, і побігла до виходу.За мною бігли два хлопці, які кричали мені по-дорозі і погрожували.

Як у всіх епічних фільмах, я вже майже відкрила вхідні двері, та мене впіймали.

Сабріна: ВІДПУСТИ!
?: ага, добре!Давай зав'язуй їй руки!- кричить до хлопця.
Райан: пробач, Сабріно, але так треба)
Сабріна: мудак!Я тебе ненавиджу!

Ми йдемо по лісу, а я просто благала щоб сталося чудо, щоб ми зараз зустріли якусь людину.Я нічого не могла вдіяти, мені зав'язали руки і тримають, що я навіть ледве хожу, від болі.Цілу дорогу, яка тривала 10 хв, я тихо плакала.

?: тут нормально.
Райан: так близько до нашої хати?
?: а що?Дальше дорога, люди, машини.- він відпустив мене, точніше штовхнув, від чого я впала.- сідай, сучко!
Сабріна: козел.- тихо сказала я.
Райан: ось пістолет.- дає йому зброю.
?: ні, ти це зробиш.
Райан: чому я?
?: твоя подруга.

Мені було противно слухати їхню розмову, хто ж мене доб'є.Я розуміла, шо якщо побіжу, то мене або застрелять, або в кращому випадку просто упіймають.Сидячи на колінах, я плакала, не могла повірити що ось так закінчиться моє життя.

Райан: окей!Добре!Я це зроблю.
?: давай вже швидше!

Райан подивився на мене, а я на нього із заплаканими очима.

Сабріна: будь-ласка, не роби цього.
Райан: мовчи Сабріно, і так тяжко!

Він тримає пістолет, який націленний на мене, і пробує натиснути.А я гірко плачу, і просила Бога, щоб не було, принаймі, так боляче.В останній момент у Райана падає пістолет.Я нічого не розуміючи, піднімаю голову, та бачу офіцера.

Офіцер: НА ЗЕМЛЮ, ШВИДКО!- притискає Райана.