Хижак із трояндою

8

Міцно взявши мене за талію, Калеб веде танець.Свій танець.

  -  тебе не вчили питати згоди?- зі злістю на очах, питаю я.

  - вона й мені не потрібна.Ти тільки подивись, усі дивляться на нас.

Я пройшлася поглядом по-людям і замітила наших з Калебом батьків, які дивилися на нас.Тато мені посміхнувся, а я йому, ніби усе гаразд.

  - тому...не влаштовуй зараз сцен.- продовжив Калеб.

  - тобі потім дістанеться)

  - ох, які ми небезпечні.- скривився хлопець, що мене знову розізлило.

  - слухай, чого ти пристав?

Хлопець дивиться мені в очі і переставляє по-малу свої ноги, у такт музики.Відповідь він не дає одразу.Пройшла хвилина, від тоді як я запитала, і ось, танець закінчується.Всі хлопають із зали, людям, які танцювали.Як справжня леді, я поклонилася своєму партнеру по-танцям, а він мені.

Я зраділа, що танець ми недовго танцювали.Та мене непокоїла лиш одна думка.Думка про нього.

Під час танцю, його руки міцно тримали мене.Його очі завжди були на мені.Його увага була спрямована лише на мене.

Можу признатися, біля такого хлопця не кожна встоїть.Міцні руки, накачені плечі, красиві очі.Що може бути краще, ніж не ідеал?Та чому кожному його руху, слову, я не довіряю?Усе ніби фейк, з його сторони...

  - ще скажи, що не сподобалося?- прямує за мною Калеб.

  - не сподобалося.- так і сказала.- знаєш, що?- повернулася до хлопця і він зупинився.- я тут всього-лиш годину, а ти мені так набрид, ніби я тут 105 років.

Калеб посміявся, ніби це якийсь жарт, та я говорила, що думала.

  - тому бувай, мій любий друже.

Знову повернувши до нього спиною, пішла геть, та хлопець крикнув:

  - ти куди?!

  - менше знаєш, краще спиш!

Офіційно вийшла тільки тоді, коли попередила батька і швиденько з ним попрощалася.Думала тут буду довше, але мені набридло.Знаєте, Калеб не найкраща компанія.Краще поїду додому і заодно покличу Еміллі, думаю вона не проти буде фільму.

За мною вже прямує таксі.Сама я, стою на вулиці.Вже не травень, тому мені досить холодно, але нічого не помічаючи, стою і дивлюся в телефон.