Хижак із трояндою

30

Вдома я робила домашку, поки нікого не було.На дворі почався дощ, що мені доволі подобалося.Дивлячись у вікно я думала про Калеба.Невже і справді йому тільки потрібно те, щоб я йшла до нього додому.Я згадала про Остіна, може він мені щось розповість?Ні, не розповість.Як то кажуть, чоловіча солідарність.

Через 15 хвилин, я вже читала книгу.Нікого не рухала, як мій телефон завібрував.Це дзвонив тато, на що я підняла трубку.

Сабріна: Ало.
Тато: привіт, Сабріна.Я скоро вже буду вдома і до нас прийде в гості Девід зі своїм сином, Калебом.
Сабріна: ЩО?!Навіщо?
Тато: та ми вирішили трохи разом відпочити.А що таке?
Сабріна: та ні...нічого.- але то бреше.
Тато: то добре, через пів години будемо.Дзвонив щоб попередити.
Сабріна: Ок.

На цьому наша розмова закінчилася.Чорт, і Калеб тоже буде.А він тут взагалі до чого?

Згодом, я почала вдягатися трохи гарніше, та продовжувала читати книжку.Через 20 хвилин, я вже почула як закрилися двері і швидко спустилася вниз, щоб привітатися.

Мер Девід: треба якось подумати...о Сабріна, привіт.
Сабріна: добрий день)
Мер Девід: а ти міняєшся, ще красивішою стала)
Сабріна: хахах, дякую.
Тато: так Сабріна, бери цей кульок і неси на кухню.
Сабріна: добре.

Я пішла на кухню, а Калеб за мною.Я поклала кульок на стіл.

Калеб: ну привіт знову)- обняв мене за талію, та поцілував у щоку.
Сабріна: ти чого?!
Калеб: а що?
Сабріна: батьки можуть побачити!
Калеб: яка ти боягузка.Та ніхто нічого не побачить.
  Тато: і так діти.- заходить дорослий в кімнату, від чого я трохи відступаю від Калеба.- сідайте за стіл.

Цілі 20 хвилин я сиділа за столом, біля мене сидів тато, а навпроти Калеб із Девідом.Калеб на мене дивився за дуже багато, мені здається батько щось тепер підозрює.Я собі просто попивала сік, поки дорослі щось дуже інформативне говорили, що мені із Калебом явно було нецікаво.

Ще через деякий час, я пішла до себе, пояснивши що в мене немає апетиту.Так я і опинилася в своїй кімнаті, на мій телефон прийшло багато непрочитаних повідомлень.Я лягла на ліжко, та почала читати що мені там Еміллі виписувала.Потім я зрозуміла що мені ще й писав Полл.Боже, для чого він взагалі мені пише?У мою кімнату раптово зайшов Калеб.

  Калеб: привітик, кохана.- заходить та закриває за собою двері.
  Сабріна: так, а ну вийшов...

Калеб зразу поцілував мене у губи, на що я закрила рот, і не могла говорити.Перше я хотіла відмовити, та ті губи як наркотик, так і тяне.Водночас, я дуже боялася що зараз хтось зайде.

Весь наш довгий поцілунок перервав мій телефон, на якому прийшло повідомлення.Звісно, Калеб побачив хто мені пише.

  Калеб: якого чорта, тобі пише Полл?!
  Сабріна: не знаю.
  Калеб: дай сюда телефон.
  Сабріна: ні.
  Калеб: Сабріна!
  Сабріна: чому я маю давати свій телефон?- ховаю за собою смартфон, щоб Калеб не забрав.
  Калеб: що ти від мене приховуєш?
  Сабріна: нічого!Він просто чомусь мені пише, я сама не знаю для чого...
  Калеб: коли ми були біля школи, ти питалася в мене «Що я від тебе приховую?».А тепер сама шось приховуєш!
  Сабріна: та нічого я не приховую!
  Калеб: тоді покажи телефон!
  Сабріна: не буду!

Хлопець глянув на мене, та вийшов з кімнати.Я зрозуміла що він обідився, я тут же сіла на ліжко і мені було сумно.Щось не так, у нас нічого не клеїться, може це не любов?

*22:00*

Я була у кафе з Еміллі, мені треба було провітритись.Ми сиділи та пили чай, подруга зразу зрозуміла, що настрій у мене не із найкращих.

  Еміллі: признавайся, що сталося?Ти мене аж покликала в кафе.
  Сабріна: окей, дещо сталося...
  Еміллі: слухаю.
Сабріна: ну...
Полл: привіт)- підсідає до нас хлопець.

Перші думки: що він тут робить?І для чого сів біля мене?

Еміллі: чувак, ти невчасно.
Полл: я на два слова, можна тебе на секунду Сабріна?
Сабріна: емм...- я швидко глянула на Еміллі, яка сказала поглядом «можна».- окей.

Ми встали і вийшли з кафе.Мені і справді було цікаво, для чого він мене покликав?

Сабріна: ну що?
Полл: маю одну цікаву інформацію...