Хижак із трояндою

31

Сабріна: ти про що?
Полл: доречі, чому не відповідаєш мені на повідомлення?
Сабріна: ніяк не можу відповісти.
Полл: а в кафе з подругами можеш піти.
Сабріна: що ти від мене хочеш?
Полл: твій Калеб.У нього дурна фантазія на тебе.
Сабріна: не розумію...
Полл: кажу, біжи від нього, не обертаючись назад.Ти його добре знаєш?
Сабріна: може й не добре, але тебе я ще більше не знаю.
Полл: повірь мені, цей хлопець псих.
Сабріна: ти також не ангелочок.
Полл: я хочу тобі допомогти, та ти тільки огризаєшся.- зі злістю каже хлопець.

Обстановка мені зараз не подобається, хочу повернутися до Еміллі і сидіти з нею.Тому вирішую закінчити нашу інтелектуальну розмову.Сказавши йому на прощання «Пака» вертаюся до Еміллі, яка з нетерпінням чекала на мене.Почала усе розпитувати, звичайно.

  Сабріна: та нічого він мене не питав.
  Еміллі: якщо він тебе обіжає, просто скажи!
  Сабріна: добре, мій принц)
Еміллі: ну так розказуй...що сталося?
Сабріна: а, ну емм...
Еміллі: не тяни.
Сабріна: я з Калебом зустрічаємося, напевно.
Еміллі: чекай, що?- страшно запитала дівчина, на що я злякалася.

«О Господи, не треба було їй це говорити.Їй певно це не подобається, чорт!»

Сабріна: так просто сталося що...
Еміллі: тепер я одна без пари, як ті всі меми?Жах, але ви мило виглядаєте.Я знала що з вас щось та й буде.
Сабріна: хахаха, дійсно.
Еміллі: але чому «напевно»?
Сабрфна: ми вже встигли посваритися.Доречі, через Полла.
Еміллі: правильно робить, я б з тобою також сварилася.Полл - це ужасна людина, і як він мені колись подобався?
Сабріна: серйозно?
Еміллі: та в 4 класі.Фу, хочу забути.

Ми ще довго говорили, я була рада що Еміллі добре до цього відноситься.А чому мала погано?Правда?Але ось що робити з Калебом...не знаю.У мене до нього багато недовіри.Треба з ним поговорити знову.Може і він мені все розповість нарешті.Надіюся він не мудак, чучуть можна бути їм, та не настільки.

*Наступний день*

  Вчитель: і так діти, вибачте що запізнився.У мене для вас велика новина.
  Учень: будемо мити підлогу?

Всі трохи засміялися, та я просто дивилася у вікно.

  Вчитель: таке було лише один раз, але сьогодні не цей випадок.Ви усі наступного тижня їдете на канікули у дуже хороше містечко за містом.- тут я вже причулася.
  Усі: УУУУУУ!!!
  Вчитель: вот іменно)І так, якщо хтось не може або немає бажання, до директора.
  Учень: а на скільки їдемо?
  Вчитель: 4 дня.Так, усе, вертаємося до уроку.

Це була цікава новина, надіюся Еміллі і Хлоя поїдуть і ми разом відпочинемо трохи.

Закінчився 3 урок, а це значить, що усі прямують їсти.Я як усі пішла до столової, сіла за столик де ми все сидимо з дівчатами, та їх ще не було.Настрій у мене сьогодні дуже сумний, нічого і нікого не хочеться.

Коли думала про життя, хтось до мене підійшов.І я побачила Зою біля себе.

  Сабріна: о, привітик)
  Зоя: ти мутиш з Калебом?
  Сабріна: що?
  Зоя: мені Еміллі сказала що ти зустрічаєшся з Калебом.

«Ну й для чого вона розказала бившій Калеба?Ех, ну ладно, тут нічого такого...»

  Сабріна: ти проти?
  Зоя: ні але...ти знаєш як мене тепер називають.
  Сабріна: ...
  Зоя: просто будь обережніша.
  Сабріна: чому?!Чому мені усі це говорять?Скажіть вже що не так!- трохи грубо сказала я.
  Зоя: справа в тому що, Калебу потрібно тільки щоб переспати з дівчиною.
  Сабріна: які ви у мене всі розумні...

Я встаю зі столик, викидаю сік, який ще навіть не допила, і йду геть.По-дорозі побачила Еміллі, а вона побачила мене, коли я вже тримаюсь щоб не заплакати.

  Еміллі: ей, що таке?
  Сабріна: зараз прийду.
  Еміллі: я з тобою.
  Сабріна: ні!

Я пішла до іншого корпусу, де йдуть уроки як-раз Калеба.Я йшла до нього, щоб нарешті все вияснити.Довго шукати його не прийшлось, він стояв з якоюсь дівчиною.Коли мене побачив, підійшов до мене.

  Калеб: Сабріна, усе нормально?
  Сабріна: ні, сюда.

Я його повела до спортзалу де нікого не було.

  Калеб: говори.
  Сабріна: або ти говориш правду, або ми розходимося!