Хижак із трояндою

11

Я повернула свою голову, де були усі дівчата з черлідингу, які розминалися.

  - можна тебе на хвилинку?- підбігла до мене Зоя.

Я відразу ж проснулася, від своїх думок.Я їй кивнула і вона почала говорити.

  - до мене тут дійшли чутки, що ти з Калебом зустрічаєшся.Ти не подумай.Я не зла його колишня, просто в тебе хочу поцікавитися.

Ця інформація мене здивувала.І хто ж такі чутки викрикує?Хто цей, що знає все, навіть більше за мене і моє життя?

  - ні, це неправда.Я з ним у зовсім іншим стосунках.

  - наприклад?- цікавиться Зоя.

  - я його трохи не переношу.- кривляюся я.

Дівчина хитро посміялася і я також.

  - що ж, тоді я можу бути спокійна.- я подивилася на неї, таким поглядом, який так і питає «а що не так?»- просто Калеб, як тобі це сказати...знаєш нашу причину розставання?

Не знаю, наскільки правдива історія була у Еміллі про них.Тому я швидко похитала голову, що дало зрозуміти, що я взагалі не знаю.

  - він наркоман.

  - що?!

  - не знаю, як там зараз його справи.Та він через знайомого передавав наркотики.Мені завжди це не подобалося, та він мене не слухав.- пройшла якась хвилинка мовчання, після чого вона продовжила.- у нього завжди були перепади настрою.То він добрий, то він вже хоче когось лупцювати.Я ніяк не могла зрозуміти його стан, за що мені було дуже обідно.

Мені стало її шкода.У доброму розумінні шкода.Коли ти не розумієш, що в голові твоєї наблищої людини, ти не знаєш чим допомогти, то получається не стосунки, а якась американська гірка.

Ми ще трішки постояли, поговорили і я пішла тренуватися разом з дівчатами.

Через годину я вже виходила зі школи і направлялася до себе.Більше справ у мене не було, тому хотіла як найшвидше попасти у своє ліжечко.Осіння погода так і манить зробити собі гарячого чаю і поспати.

Не встигла й кроку зробити від школи, як тут я побачила знайоме лице.

  - хей!Сабріна!

Я подивилася в протилежний бік, аби його не бачити і швидким кроком прямувала додому.Але я знову почула його голос.