Хижак із трояндою

10

З подругою довго не говорили.Тому буквально через 10-15 хв, я вже вийшла з туалету і попрямувала на вулицю.Так як Хлоя повідомила мене, що вона знаходиться саме там.

На парковці замітила дівчина і вона була не сама, а з Остіном.Вони мило обнімалися, здалеку видно «солодка парочка.Пару секунд я за ними наблюдала.У мене появилася заздрість до подруги, але лише біла заздрість, бо вони така мила пара, що самій хочеться такого.

Як би мені цього не хотілося, але за декілька кроків від мене стояв Калеб і курив.Він також на них дивився, але потім звернув на мене увагу, та я вже швидко пішла в сторону Хлої.

  - Сабріна.

Я повертаюся, з нейтральним лицем дивлюся на хлопця.

  - я не хотів...

  - чого не хотів?- майже перехожу на крик.- налякати?Обідити?Чого не хотів?!

Хлопець мовчить.Явно не очікував від мене такого.Можливо він навіть втратив мовлення.

  - слухай, просто відстань.- тихо говорю я.- я тебе не знаю, а ти мене, усе сходиться.

  - цей поцілунок...

  - була просто помилка.

Калеб, сильніше стиснувсвою сигарету і навіть я це помітила.

  - для чого ти брешеш, навіть сама собі.

  - я не брешу, просто говорю так, як воно є.

Цей його погляд, важко на собі тримати.І я не знаю, чому так реагую на цей погляд.Очі його мене з'їдають.Йому не подобається все, що я зараз говорю, та я просто продовжую це говорити, щоб він відстав від мене, бо я просто замучилася.

  - окей, я зрозумів.Вибач, знову.Просто...після вчорашнього, побачити тебе з Райаном, для мене не було зрозумілим ця поведінка.

  - я просто говорила з хлопцем.

  - а для мене це непросто!

Тепер і він перейшов на крик.Так ми нічого не доб'ємося.

Слава Богу, наша мовчанка не затянугнулася, бо підійшла Хлоя.Надіюся, дівчина нічого не чула, я старалася не кричати на весь шкільний двір.

Хлоя привіталася з Калебом і проінформувала мене, що вже можемо їхати додому.Я попрощалася з Остіном, який тільки що прийшов, і ми пішли у бік її авто.З Калебом не прощалася, не знала чи цього вартує робити.Я була на нього зла, тому нехай зрозуміє, таку мою поведінку.Все що він зробив, це провів мене поглядом, а я попрямувала далі.

Я вже лежала на своєму ліжку, читаючи книжку, яку взяла в бібліотеці.Погода за вікном погіршилася і стало трохи холодніша.І лише чай мене зігрівав, від чого було дуже комфортно, люблю такі вечори.

Через пару хвилин до мене зайшов батько і запропонував пограти в приставку, як пояснив «мені скучно».Я з радістю погодилася.Під час гри, ми з ним багато говорили.

Так граємо з того моменту, коли мені виповнилося 6 років, тоді батьки мені подарували першу і останню мою приставку і декілька ігор.У цей момент, я була на сьомому небі від щастя.А зараз для мене терапія від стресу і будніх днів.

Пізніше до мене прийшла Еміллі, якій вже стало набагато краще.Весь час вона сиділа вдома, вирішила піти до мене, тому що їй дуже скучно.Я була не проти компанії і ми вирішили, що вона залишається на ночівлю.

Заходячи до моєї кімнати, подруга зразу лягає на моє ліжко, а я тим часом трохи прибираю.

  - і що потім він сказав?- запитала мене Еміллі.

  - що не хотів мене образити і все таке, ну як він завжди й говорить.

І ми знову підняли тему про Калеба.Ну а як без цього?

  - не знаю, що й тут сказати...- чесно призналася Еміллі.- він тобі подобається?

Над цим питанням я думаю кожен день.Я ще досі про нього думаю.Завжди звертаю на нього увагу.Завжди ми бачимо один одного.Це вже як стабільність.Та мені не подобається його характер, або швидше за все, поведінка також.Тому з нас парочка ніяка не вийде.Я так вважаю.

  - швидше ні, чим так.

Наступний день, був як і всі дні тижня.Нічого нового і прекрасного.Лише Сабріна мала якийсь знервований і незрозумілий настрій.Вона то сміялась, то вже за секунду дивиться в стінку.Подруги це бачили і їм це не подобалося.Але дівчина завжди говорила «усе добре, просто не виспалася».Так було і зі всім, на уроках, на черлідингу.Літала десь у себе в голові, у своїх роздумах.Дівчину бісило те, що вона не може зібратися з думками, і все через нього...

  - Сабріно, ти мене чуєш?