Стань моєю надією...

Розділ 5

Що робити, коли дорогі для тебе люди безслідно зникають? Коли вони зникають, ти починаєш шукати їх, та коли розумієш що даремно – ти залишаєшся один, і це розбиває твоє серце.

Ти не знаєш що робити, як жити одній у цьому світі, що робити далі.
Та коли через 11 років, ти знову знаходиш цю людину. Тебе переповнює злість, страх, а забуті почуття нагадують про себе.

Коли темрява знову відпускає, перші питання: що відбувається, та де я?

А тоді спогади повернулись у пам'ять.
Тільки ті очі, я надіюсь що це сон, так це страшний сон, це не може бути правдою...

–Прокинулась? – ніжний голос перервав мої думки. Голос чоловічий, але зовсім незнайомий, тільки щось підказує, що це незнайомець.

Сівши в ліжку я повернула голову та побачила чоловіка у кріслі біля вікна, якого до того там не було.

Він підняв голову і я побачила його.

Дін Морі – сусідський хлопчик з милими ямочками, та привітними посмішками, тільки від того хлопчика, залишились тільки очі, але тепер це не такий улюблений молочний шоколад, тепер він темний, як темрява, у яку я так хотіла знову провалитись.

–Ти... як...– прочистила горло, і зрозуміла що усі запитання, які хотіла поставити – їх забагато, і вибрати одне просто не всилі.
–Що відбувається? Де я? І де мої подруги?– поставила запитання, які були зараз найважливішими.

–Твоя подруга, Ліза, дещо винна моєму босу.– його голос звучав значно небезпечніше ніж раніше, він став таким грубим. Але про що він, як Ліза могла бути комусь щось вина, на неї це не схоже.

–Чекай який бос? І як, Ліза, завинила перед ним?

–Мій бос – це бос мафії, а що твоя подруга завинила перед ним, сама і дізнавайся.–холод в його голосі, лякає мене.

–Мафія?...–я чула про італійську мафію, але не думала що вона існує, це якась нісенітниця, більше того, як Ліза може бути з ними пов'язаною.

Я підскочила з ліжка і знову ледь не впала, але втрималась у останню хвилину.

–Де...– горло пересохло, коли я побачила його холодний погляд, по тілу побігли мурашки.–Де мої подруги?

–Одне що скажу – вони у безпеці.–сказав він без ентузіазму.

–Мені потрібно їх побачити.– я постаралась стати якомога рівніше та схрестила руки на грудях.