Стань моєю надією...

Розділ 30

Перехід на іншу спеціальність був значно легший ніж я очікувала. Як і казав батько, після моєї відмови він відав все своїй дружині, а коли мій брат Майк досягне повноліття, очолить батькову фірму.

Мрія бути журналістом стала значно ближче коли я подала документи, а уже через тиждень отримала лист у якому мені повідомили, що я прийнята. Батько допоміг мені після того як мати відмовилась віддавати документи,  пригрозивши їй судом і вона віддала їх.

Я вирішила не міняти університет, щоб бути і на далі поруч з подругами, але з гуртожитку я з'їхала.
Хоча це була і не моя ініціатива, а скоріше Діна, я не була проти. Він запропонував мені переїхати до нього і через деякий час я погодилась, хоча і були сумніви що все занадто швидко, але мої почуття перемогли.

Коли мої речі були розкладені, я спустилася у вітальню, де Дін уже чекав на мене, сидячи на дивані та обираючи фільм.

–Ти не проти подивитись фільм?–я сіла поруч, притуляючись до Діна, відчуваючи його серцебиття.

–Я тільки за.–вибравши фільм, він обійняв мене, притягуючи ближче.

Коли пройшла середина фільму, мені стало нудно і я вирішила поставити всі запитання, які залишилися.

–Чому ти не залишив мене після того, як знову зустрів?–піднявши погляд я побачила шо Дін уже уважно мене розглядає, його пальці ніжно перебирали моє волосся.

–А чому я повинен був тебе залишити?

–Я думала ти ненавидів мене.

–Я не ненавидів тебе.

–Тоді, що ти відчуваєш до мене?– він розглядав мене, а тоді обережно перетягнув і я опинилась на його колінах.

–Коли я вперше тебе побачив, тоді в дитинстві я захотів щоб ти була моєю, щоб завжди була поруч.–мої руки обійняли його за шию, притягуючи ближче.–І коли я поїхав то ненавидів себе через те, що ти не поруч, і коли я знову зустрів тебе то вирішив, що не покину, більше ніколи.І знаєш що я відчував до тебе всі ці роки, навіть коли був далеко.–залишивши легкий поцілунок на моїх губах він продовжив.
–Я завжди кохав тебе, все своє життя, з того самого моменту, як побачив і я ніколи не залишу тебе, більше ніколи.

–Дін...я завжди кохала тебе, ти забрав моє серце ще в дитинстві і воно завжди належало тобі, тому я ніколи не залишу тебе, бо я кохаю тебе.–притягнувши мене до себе він поцілував мене, закріплюючи всі сказані слова.–А тепер давай додивимось фільм.

–Давай оберемо інший, а то я скоро засну.

–Підтримую.

Вибравши інший фільм ми продовжили дивитись, тільки тепер Дін не відпускав мене і я продовжила сидіти на його колінах. Навіть під кінець фільму, коли я починала засинати, Дін підняв мене та направився до тепер нашої спальні.

–Ти ж залишишся зі мною?–запитала я, коли він опустив мене на ліжко.

–Звісно, а тепер спи, принцесо.

–Я кохаю тебе, Дін.

–І я тебе принцесо.–це були останні слова перш ніж я заснула з легкою посмішкою. Відчуваючи радість та спокій поруч з важливою для мене людиною.