Стань моєю надією...

Розділ 17

–Ні, я більше так не можу. – відсуваю книгу подальше від себе, та кладу голову на руки.

–Емі, давай там залишилось ще трохи.
–Ліза вирішила підтягнути моє навчання, та я не дуже в захваті.

–Ліз, ми уже чотири години учимо ці уроки, з мене достатньо.–я встаю зі столу, та підходжу до ліжка, падаю на нього животом вниз, зариваючись в подушках.

–Слухай, Ем, тут на твій телефон знову прийшло повідомлення.–говорить Роуз.–Тобі пише якийсь, придурок.

–А це хто?– запитує Ліза.

–Ніхто.– говорю я в подушку.

–Принцесо, відпиши, а то я зараз приїду до тебе, виб'ю двері, і заберу тебе в свій будинок, закрию там і не буду випускати, поки ти не поясниш.– зачитує Роуз у голос.

–Ого, Емі, це хто?–допитує Ліза.

–Уф.–я піднімаюсь та забираю телефон з їхніх рук, а тоді сідаю на ліжко.

–Емі, розповідай.– подруги дивляться на мене, чекаючи на відповідь.

–Ай, а що розповідати, то як маленька наївна дівчинка влюбилась в сусідського хлопчика, з його милими ямочками, та очима мого улюбленого шоколаду, а коли він зник я залишилась з розбитим серцем, а тоді ми зустрілись через одинадцять років і я відчула ненависть, та коли на одній із маминих тупих вечірок він посадив мене на раковину та довів до оргазму пальцями, то я тільки насолоджувалась, а не відпихнула його.– перевожу подих та продовжую.
–Чи те, як він врятував мене від бандитів, тоді від Міка, який залицявся на парковці, чи те, як він врятував мене втретє від п'яного хлопця на вечірці, який хотів мене зґвалтувати, а тоді повіз на красиве місце та поцілував, а я відповіла і це був найчарівніший поцілунок, а тоді матір, яка ударила мене і я втекла на наше місце з ним, а там був він і ми провели час разом спостерігаючи за зірками, а тоді я побачила його з тією дівчиною і як вони обнімались і я просто...– я відчула як сльози потекли по щоках не в силі втримати їх.

Усі мої емоції вирвались на зовні, я незмогла стриматись, біль від побаченого Діна з тією дівчиною. Біль від маминого удару, від слів та постійного контролю.

–Ох, Емі.– Ліза сіла поруч, та обняла мене.

–Іди сюди.– Роуз сіла з іншої сторони, та також обняла, я розплакалась у їхніх обіймах.–Так, нумо, підтягай свої нюні, а я збігаю за морозивом, а тоді подивимось фільм і забудемо про всіх чоловіків на землі.–вона вибігла з кімнати, а Ліза почала вибирати фільм.