Стань моєю надією...

Розділ 24

Коли Дін зупинився переді мною, я не могла промовити і слова, а тільки дивитись в його очі, шукаючи в них відповідь на свої питання. Коли він протягнув руку, я мовчки взяла її. Дін притягнув мене до себе і я вдихнула його аромат, насолоджуючись його близькістю. Його руки опустились на мою талію і це був зовсім інший жест ніж в Адама, це було домінуючи, ніби він показував що я належу йому і він уб'є кожного, хто торкнеться мене.

–Про що ви говорили?–його шепіт був хриплий, проходячи по моєму тілу, та зупиняючись між моїми ногами.

–Про своє.–його руки стиснули мою талію в попереджені.

–У вас не може бути нічого спільного.–він був злим, але від цього я тільки більше возбудилась.

–Невже ти ревнуєш мене до свого друга?–мій голос був хрипкий і я незнаю коли саме возбудила настільки сильно. Він опустив одну руку мені на бедро, продовжуючи танцювати, коли нахилився щоб прошепотіти мені на вухо, низьким, сексуальним голосом.

–Я ревную тебе до кожного, навіть якщо це блять буде твій батько, бо тільки я, чорт забирай, маю право торкатися цього тіла.–його слова повинні були заставити мене обуритись, але похоть затьмарила мій розум.

–Квіточко.–татовий голос заставив мене проковтнути мої слова, та відійти від Діна.

–Тату, що таке?–я намагалась стримати нервозність в голосі.

–Я б хотів подарувати тобі подарунок.–він подивився на Діна так, що інша людина уже давно б втекла, але не Дін, який продовжував мене тримати.

–Звісно.–я відірвала Дінову руку, яка досі була на моєму бедрі, та направилась за батьком, відчуваючи гарячий погляд Діна.

Ми направились до невеличкого виступу у подобі сцени, коли батько допоміг мені залізти на неї, то всі присутні дивились на нас. І хоча вся ця увага мені не подобалась, я робила це для батька, але мої руки були мокрими і я відчайдушно потерла їх у свої боки.

–Сьогодні важливий день.– батько заговорив і вся увага тепер була прикута до нього.–День народження моєї старшої донечки, моя квіточко.–він підійшов до мене, та взяв моє обличчя в свої руки, я відчувала як Дін робить дірку в моїй спині, своїм пристальним поглядом, але зосередилась на обличчі батька.–Ти уже така доросла, але ти завжди будеш моєю маленькою дівчинкою, ти принесла в моє життя світло і назавжди закрила пустоту в моїх грудях, я хочу щоб ти знала, що я люблю тебе безмежно, і я завжди буду тебе любити, не дивлячись нінащо, ти моя маленька квіточка, яка подарувала мені радість, тому цей подарунок для тебе.–коли він закінчив із моїх очей потекли сльози, а коли він дістав маленьку коробочку, я обережно відкрила її та побачила ключі.–Це ключі від моєї фірми, нехай ти не хочеш нею керувати, і я приймаю твій вибір, але знай, що вона завжди буде належати тобі.–я кинулась до батька міцно обійнявши, коли зал вибухнув шаленими оплесками.

–І я люблю тебе.–я знала що цей подарунок найважливіший за будь-що інше, оскільки батько будував свою фірму роками і вклав у неї всі свої сили і не зважаючи на те, що не буду нею керувати, я збережу ці ключі, як найважливіше що в мене є.

Загалом вечір пройшов чудово, я була поруч із рідними для мене людьми, оточена подарунками та любов'ю, тільки було дещо що я хотіла зробити найбільше, ще з початку вечора. Тому коли деякі гості почали розходитись, а деякі продовжували говорити про свою роботу, я направилась до Діна. Мій живіт скрутило, а моє серце шалено б'ється в грудях. Я переживаю, але не стану відступати, тому розплавивши плечі, та покачуючи бедрами я підійшла до Діна, який розмовляв з чоловіками.

–Дін.–він в мить перервав розмову, та зупинив погляд на мені.

–Принцесо.–лінива посмішка скривила його губи.

–Ти ж пам'ятаєш свої слова під час танцю?–прошепотіла я біля його вуха, щоб інші не почули.

–Звісно.

–Тоді доведи мені їх.–він примружився уважно розглядаючи мене.

–І як мені їх довести?

–Забери мене звідси.

–Ну і куди ти хочеш, щоб я тебе забрав?–його посмішка стала ширшою, але вона зникла коли я прошепотіла.

–Куди завгодно, але головне щоб ми були у двох і ти зміг трахнути мене.–його очі небезпечно потемнішали, коли він схопив мене за руку, та повів на вихід. І тільки в машині я зрозуміла, що і справді зроблю це.