Стань моєю надією...

Епілог

Рік по тому..

–Принцесо, я дома.

–Я на кухні.–як тільки він заходить на кухню, я відставляю приготування страви та підходжу до Діна, щоб поцілувати його.–Вечеря майже готова.

–Це чудово, бо я дуже зголоднів, але спочатку піду прийму душ.

–Звісно.–поцілувавши мене він направляється в вану.

А моє тіло не перестає тремтіти в передчутті. Виключивши плиту, я направляюсь до кімнати, щоб забрати коробочку. Маленька, подовгувата, біла коробка лежить між моїм одягом, надійно схована. Беру її та повертаюсь в кухню.

Коли Дін приєднується, я уже накрила на стіл. Ми сідаємо вечеряти і я продовжую нервувати.

–Ти в порядку?

–Аа.. що?–піднімаю голову та зустрічаю пристальний погляд Діна.

–Ти якась нервова, ще з вчорашнього вечора.–відкладаю прибори в сторону та вирішую що уже час.

–У мене є для тебе дещо.–піднімаюсь та відкриваю тумбочку з якої дістаю коробку та підходжу до Діна, віддаючи її йому.

–Що це?

–Відкрий.–я опускаюсь на своє місце та чекаю на його реакцію.

Коли він відкриває кришку, різні емоції з'являються на його обличчі. Шок, нерозуміння, але тоді з'являється емоція, яку я до кінця не розумію.

–Це те що я думаю?–він піднімає на мене погляд, а тоді бере в руки тест, уважно розглядаючи.

–Я вагітна.

Піднявшись з місця він підходить до мене та присідає біля мого стільця.

–Ти вагітна...

–Так, ти не радий?–посмішка з'являється на його обличчі коли він цілує мене.

–Я зараз найщасливіший, завдяки тобі.

–Я кохаю тебе.

–А я кохаю вас.

Кажуть, що ми знаходимо щастя в самий потрібний для нас час. І я знайшла його, зовсім не очікуючи що людина на яку я тримала образу, насправді найважливіша для мене. Що всі ці роки насправді я кохала його і від чого мені було боляче і тільки зараз коли він став моїм офіційним чоловіком, а під моїм серце знаходиться наша дитина, я відчуваю себе найщасливішою. Відчуваю що комусь потрібна, що в мене є дім, в мене є сім'я